12 Чер 2011 12:37 Огляди

Лалі Топурія: Я – грузинка, тому у мене добре виходять ляльки-грузини

Лалі Топурія: Я – грузинка, тому у мене добре виходять ляльки-грузини

З 26 травня по 5 червня у столичному Національному музеї українського народного декоративного мистецтва тривала виставка ляльок семи сучасних грузинських художників-лялькарів: Лалі Топурії, Гулдамі Мгеладзе, Нани Бедіашвілі, Ірини Харатішвілі, Дениса Гоноболіна, Марини Рчеулішвілі, Манани Капанадзе. Виставка відбулася в рамках Міжнародного проекту культурного обміну «Україна-Грузія: два серця, одна душа».

Експонувалися сучасні національні, колекційні, театральні ляльки, а також механічні арт-об’єкти. Усі твори виконані вручну та мають національне забарвлення країни їхніх творців. Поспілкуватися з представницею грузинської сторони, однією з учасників виставки вдалося випадково в останній день роботи експозиції.

Лалі Топурія, художниця-лялькарка з Грузії

Лалі Топурія, уродженка Тбілісі, свою першу ляльку створила 6 років тому, коли захворіла і не могла ходити ногами. До того ж, в той час у неї народилася онука.

«У мене боліли ноги, я лежала, нічого не могла більше робити. Тоді в руки вперше взяла нитки та голку і в мене вийшла лялька розміром, як моя онука Ліка, 52 сантиметри. З цього все й почалося. Мені сподобалося робити ляльки».

Попри те, що за фахом Лалі Топурія історик-мистецтвознавець, а також навчалася на факультеті кіно-теледраматургії і деякий час навіть знімала документальні фільми, ляльки стали для Лалі головним заняттям в житті. Створює їх різних висотою та оздобленням. Майже всі вони вбрані в традиційний грузинський одяг. Працює з нитками, тканинами та бісером. Ніяких фарб не використовує, малює обличчя також за допомогою голки та кольорових ниток.

«Я роблю ще такі ляльки, як Червона шапочка, гномики… Але в основному всі вбрані в національний одяг, бо я грузинка і в мене грузинки добре виходять. Вони з характером, може смішні. Але коли я працюю над великими ляльками, то там з’являється вже зовсім інший характер, як у справжніх людей».

Грузинські ляльки Лалі Топурії

Зразки одягу художниця вишуковувала по музеях

Усі мають грузинський характер

Традиційне декорування

Впізнаване обличчя

Справжня грузинка

За зразками національного вбрання майстриня тривалий час спеціально ходила до місцевих етнографічних музеїв. Видивлялася розмаїття його форм та вишиваних узорів.

«Всі деталі одягу, який тоді носили, на таких маленьких ляльках не можна повторити, але я стараюся, часто додаю і свого авторського. У 17-18 столітті в горах по-різному одягалися. В одязі я стараюся показати всі прошарки населення: як і князів з княгинями, так і тих, хто вирощував виноград».

За словами Лалі Топурії, традиційний одяг для повсякденного вжитку в Грузії зараз не надто популярний. Інколи одягають його або на весілля або виконавці традиційних танців.

Грузини в національних костюмах

«В таких шапках, як на ляльках, буває і досі ходять, особливо їх люблять чоловіки. Але чохи* (пальто) звісно не одягають. Бо якщо їх одягаєш, треба обов’язково бути з кинджалом, якщо по-грузинськи. Коли бачать, що в Грузії хтось так ходить, то всі зупиняються і дивляться… От у вас в Україні, бачу, багато дівчат часто одягають вишиті сорочки, а в нас в Грузії не так… Це рідкість. Хіба що може якась стара людина або коли танцюють традиційні танці, тоді так одягаються, але щоб по вулицях ходили, то ні. Сучасний одяг на основі старовинного якщо і шиють, то він дуже дорогий…».

*Чоха – верхній чоловічий одяг із сукна, поширений в минулому в деяких народів Кавказу. За викрійкою близький до загальнокавказької черкески, але на відміну від неї має стоячий комір, довжину тільки по коліна, рукава – по лікті, з розрізами; замість ременя Чоха часто підпоясувалася кушаком (пояс із широкого довгого шматка матерії, шнурка, часто з оксамитом на кінцях).

Для українських майстрів-лялькарів Лалі Топурія проводила майстер-клас. Показувала весь процес творення своїх ляльок від початку до кінця.

«Вчора дівчата принесли ляльки, виготовлені за моїми зразками і вказівками. Вони звичайно в них вийшли різними, тобто кожна зробила свою ляльку. Очі також вишивали нитками. Я бачу, що вишивка у вас краще виходить…».

Роботи художниці виставляються в різних країнах світу. Також є місцеві фестивалі лялькарів, куди зі своїми творами приїжджають майстри зі всієї Грузії.

«Я не знаю жодної жінки в Грузії, в якої не було б своєї ляльки, – переконує грузинська майстриня. – Може подушку вони зав’язували косинкою і так її в дитинстві заколисували, тобто не барбі гралися, а щось робили своє».

Робота Манани Капанадзе. Народилася у Тбілісі 1967 року, з дитинства захоплюється ляльками. Спочатку шила тільки сукні для ляльок, а потім вирішила сама їх створювати. Ляльки виготовлені з тканини, вати та прикрашені бісером й намистом.

Твори грузинських сучасних художників

Театральні ляльки Дениса Гоноболіна. Народився у м.Сухумі 1976 р. Член Спілки художників Грузії та Міжнародного художнього фонду. Веде активну творчу діяльність. Займається скульптурою, мініатюрною пластикою, механічними арт-об'єктами, колекційними, театральними та рекламними ляльками, художньою фотографією.

Катерина Качур, «Рукотвори»
Світлина грузинів у національних костюмах  kulvits.livejournal.com