До 8 лютого у Будинку художника (Київ, вул. Артема, 1-5) триватиме Всеукраїнська виставка «Сучасне “мистецтво вогню” України». В основі закладена ідея – поєднання трьох стихій: кераміки, скла та металу. Саме з цих матеріалів зроблені всі представлені експонати – об’ємно-просторова пластика, панно, станково-декоративні композиції, декоративні посудини, арт-об’єкти для оздоблення архітектурного простору.
Свої роботи представили провідні та молоді майстри з усіх куточків України: Києва, Львова, Харкова, Полтави, Донецька,Черкас, Луцька, Тернополя. Вони експериментально шукали засоби художньої виразності сучасного «мистецтва вогню» в різноманітних авторських стилях і техніках ліпленої та гончарної кераміки, гутного скла, вітража, ковальства, ювелірного мистецтва.
“Головна мета – збереження національних традицій та культурне збагачення нації. Ця виставка «розповідає» про минуле, теперішнє та майбутнє нашого суспільства та нашої Держави. Рівень та професіоналізм робіт майстрів говорить сам за себе, вони можуть не вагаючись представляти себе на міжнародному рівні”, – говорить автор ідеї та організатор виставки Володимир Балибердін. За його словами, все, що представлене в експозиції – результат єдиного задуму: «на роботах цих майстрів формувалася культура, якою ми зараз користуємося. Якщо ви в колективі, якщо ви разом – є єдина ідея, яка рухає та надихає вас у правильному напрямку».
Також Володимир Іванович поділився планами на майбутнє, розповівши, що планує проводити такі заходи кожні три роки – триєнале мистецтва України.
На виставці представлені роботи Олександра Барбалата, Юлії Бородай, Устима Федька, Юрія Войтовича, Людмили Богуславської, Володимира Онищенка, Івана Фізера та багатьох інших.
Декоративне мистецтво є важливою складовою творчого потенціалу візуального мистецтва України початку ХХІ століття. Його левова частка належить ділянці «мистецтва вогню», що включає в себе такі види як художня кераміка, скло, метал.
Термін «мистецтво вогню» (від франц. «Groupe des arts du feu») народився і поширився у Франції століття тому в добу стилю модерн (1886-1914) – в період тріумфу декоративного мистецтва в Західній і Східній Європі, зокрема в Україні. Переможне сходження декоративного мистецтва відбувалось завдяки тяжінню модерну – цього останнього з великих європейських стилів – до синтезу мистецтв. І саме за доби модерну в Україні, як і в усіх європейських країнах, почали створюватися мистецькі раритети в галузі декоративної кераміки, скла, металу, в яких стиралися межі між скульптурою й утилітарним предметом, пластикою і ужитковим мистецтвом.
Гадаємо, що межа ХІХ-ХХ ст. з її змішуванням епох і культур, колажем декадансу й інтелектуального мистецтва, якою була доба модерну, певною мірою перегукується з міксованим і суперечливим в естетично-культурному відношенні зламом ХХ-ХХІ ст.
Вивчення історії мистецтва «поворота століть» дає змогу провести певні паралелі. Наприклад, готовність художників, дизайнерів, архітекторів, декораторів доби модерну і аналогічна здатність майстрів «мистецтва вогню» кінця ХХ – початку ХХІ ст.ст. до сміливого прийняття нетривіальних форм і мотивів, що випереджують розуміння сучасників.
У 1990-х – 2000-х роках у творчості провідних українських митців «мистецтва вогню» позначився новий виток тріади, проголошеної стилем модерн «емансипація, реформа, інновація». Кожен з них дуже індивідуально у своєму авторському стилі вирішує завдання свого часу, поставлене колосами епохи модерну, що полягало в постійному занурюванні в нескінченне багатоманіття форм і барв, втілених у неповторних пластичних образах в матеріалах кераміки, скла, металу.
Найважливішою особливістю сучасного «мистецтва вогню» (кераміки, скла, металу), яке багато в чому на зламі ХХ-ХХІ ст.ст. визначає обличчя професійного декоративного мистецтва України, є прихильність до збереження в цій царині найкращих національних мистецьких традицій і, водночас, активне спрямування до новітніх образно-пластичних та технічних експериментів. Ці принципи вважалися пріоритетними для українських майстрів, починаючи від доби модерну, яка визначалась спалахом пошуків архітекторів спільно з художниками українського національного стилю і творення «нового мистецтва» початку століття.
Попри всі проблеми як в українській культурі, так і в суспільстві сьогодні українські «мистецтво вогню» з притаманними йому найкращими якостями як народного, так і професійного мистецтва минулих епох, можна позиціонувати як вдалий сплав традиційних і новаційних ідей, адаптований до сучасного європейського художнього процесу, завдячуючи чому це мистецтво може гідно презентувати Україну на усіх світових рівнях.
Яна Прадос (фото), для Рукотворів