Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Хатинка соломникарки

Хатинка соломникарки

Зовсім недавно ми розповідали про «Хутір Савки», де господар зі звичайних старих хат організував справжній музей побуту. Цього разу мова про київську майстриню народного мистецтва Ірину Білай. Вже понад рік, як вона придбала стару хату в селі Пішки на Черкащині і робить з неї музей старожитностей. 

Пані Ірина за кілька років зібрала вже понад сотню різних експонатів минувшини й народного мистецтва. Добро розмістила в нещодавно придбаній на Черкащині старій хаті. Тут є все, щоб відчути себе у столітті, принаймні, 19-му: справжній ткацький верстат, прядка, ступа, ціпи для молотіння зерна, рушники, вишиті сорочки, глиняний посуд від майстрів, ляльки-мотанки й звісно солом’яні вироби самої майстрині.

— Коли я приїхала дивитися цю хату, то тут було все по-іншому, як-то кажуть, «по-городському» – штори й тюль висіли, а потім я знайшла в залишеній у хаті скрині рушники, якими можна було прикрасити приміщення. Люди хотіли осучаснити хату, але мені, навпаки, хотілося заглибитися в давнину.

Хатинка

 Хатинка

Хоч і походить майстриня з села на Дніпропетровщині, свідоме життя провела у столиці. І як то, зазвичай, буває — робота, творча праця, виставки, поїздки – життя у місті йде обертом, а про хату десь у селі навіть не думалося.

— Моя подруга Наталя цілеспрямовано шукала місце, де могла б відпочивати з онуками. Хотіла сама вирощувати для них чисті овочі та фрукти й щоб діти дихали свіжим повітрям, ходили босими по землі. Отож, вона купила собі хату. Я спостерігала, як вона це все робить. Але у мене навіть не з’являлося думки, що я можу зробити щось подібне, в мої плани це не входило.

Та коли випала можливість придбати хату в селі – пані Ірина не відмовилася.

— Одного разу подруга мені каже, що недалеко від неї продають хату і чи не хочу я подивитися. Я зателефонувала власнику спитати, скільки коштує? Чоловік відповів, що вже є люди, які хочуть дивитися хату. І в цей момент спрацювало може оце українське, чи що… Мені стало дуже шкода хати.

Білай

Ірина Білай

— Я їхала на оглядини і мала великий список того, на що звернути увагу. У мене багато друзів, які радили подивись на дах, чи не протікає, подивись, щоб сусіди не залазили, щоб була чітко межа. Та коли я приїхала і побачила хату, то зовсім забула про всі застереження. Зазвичай, як купують, то шукають, що де не так, якісь мінуси, щоб скинули трохи ціну. А я, навпаки, сказала, що прикладу всіх зусиль, щоб купити цю хату. Бо у мене не було зразу стільки грошей. Тоді вона коштувала 2 тисячі доларів. Це не так і багато.

Хоча замість очерету, дах покритий шифером, та у всьому іншому хата саме така, якою зводили століття, а чи й більше тому. Помешкання на два ходи, розмальована піч, вишиті рушники над вікнами, плетений з соломи «павук» біля образів.

— Піч розмальовували гості, яких я запросила сюди на свій день народження. А хату хочу зробити дуже білою-білесенькою, бо зараз вона сіра. Буду шукати глину, радитися з експертами, які б порадили, як правильно побілити хату.

До хати доданий ще город на кілька соток. Там майстриня вирощує для себе робочий матеріал — жито, пшеницю. А весною планує посіяти ще льон, овес та ячмінь.

інтер'єр хати

Гості не дадуть забути про себе малюнками на печі

Каже, в селі працюється з соломою вільніше, як у тісній квартирі.

— В умовах міської квартири, як ми працюємо: бережно, десь щось впало – швидко підняли, підмели і все. А тут, коли працювала, біля мене була купа соломи. Я живу в цій казці. Мені на стільки тут затишно й гарно. На жаль, я поки мало тут буваю. Це місце ми називаємо лагідно «хатинка». Куди ти їдеш? В хатинку. Найбільше ми відпочивали тут 5 днів.

Зусиллями майстрині хату вже можна називати етнографічним музеєм в мініатюрі.

— Я боюся слова музей. Хочу щоб це було місце (я потім вигадаю, як це місце називатиметься), де людина, якій цікаве наше українське коріння, може прийти і отримати знання, уміння, навики. На сьогоднішній день, це місце, де я відпочиваю душею й запрошую інших на гостини.

верстат

Ткацький верстат

У спадок від хати попередні власники залишили дві жіночі сорочки, дві скрині, горшки, ікони, меблі – ліжко та диван. Питаю, чи не хотіли вони собі лишити щось на пам’ять.

— Коли власники хати почали мені перелічувати, скільки тут всього спалили, то я їм сказала, щоб вони мені більше нічого не розповідали, щоб я не чула і не знала, що ще вони тут цінного знищили.

прясти

Колесо від прядки

Цікавою є й сама назва села Пішки. Розповідає Михайло Іванович, який часто їздить до матері у це село:

— Десь 30 чи 40 років назад в якійсь газеті я читав, що оці всі села – від Пішок і до Корсуня – назвав Богдан Хмельницький. Коли Хмельницький дійшов до цього села, вони спішилися, з коней зійшли. Після цього села йдуть Моринці та Ситники. Напевне там уморилися, а далі привал зробили і їх там нагодували.

Розмовляла Катерина Качур
Світлини Богдана Гдаля

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

5 відгуків

  1. Дякую за цікаву тему, за Память, яка мені болить, пече, гріє Душу.

    Через провідників сайту "Рукотвори спробую долучити до теми Хати і своє авторське напрацювання «Проща до Української Хати» — це власне сценарій заходу, який ми опрацювали в заполярному місті Мурманську. Ще й опис цього заходу, який хоч і перегукується з сценарієм, — однак і містить в собі вагомі відмінності. Матеріал цей великий, бо все напрацювання містить у собі і твори інших авторів, — Антоніни Листопад, Олександра Довженка.

    Щиро — Наталя Литвиненко — Орлова — Мурманськ — Росія — 69 паралель.

  2. Неллi коментує:

    Прчитала дiйсно цiкаву розповiдь.Та згадала прабабусину хату-мазанку пiд очеретом .Тiльки-но баба померла, родичi одразу ж зруйнували хату, а на тому мiсцi почали вирощувати городину.

    А хатинка була досить в непоганому станi.Ще й надворi пiч стояла. Це було рокiв 10 тому. Тодi менi було не до збереження традицiй. А зараз як згадаю ту хату, то й думаю яке ж багатство ми втратили.

    Так що, дякую Богу, що трапляються такi люди, що витрачають не так легко заробленi грошi, щоб зберегти хоч щось не тiльки для себе, а й, можливо, для наступних поколiнь.

  3. den коментує:

    Просто супе! Мені сподобалось!

  4. Надежда черневская коментує:

    Пани Ирина! Я просто в восторге от вашей идеи, воплощенной в жизнь с такой любовью и теплом! Захотелось и самой срочно обзавестись такой хаткой. Меня дитя-асфальта всегда поражало и не перестает удивлять совершенно безразличное отношение сельских жителей к своим корням, к своей истории. Почти каждый год езжу на 5-6 дней на знаменитый Сорочинский ярмарок, и даже там трудно найти хатки с украинским колоритом.На всем лежит налет цивилизации.Больше всего меня убивает, то что старики умирают, а их потомки тут же избавляются от ненужного «хлама»(среди которого много уникальных вещей), не подумав даже оставить себе что-то на память о своих предках.

  5. Тетяна Кучерова коментує:

    Вітаю Ірину Анатоліївну та всіх гостей сторінки!

    Завдяки щедрості, гостинності, щирості та безмежній любові майстрині до своєї справи почалося моє знайомство з соломоплетінням. Часто згадую поважне та ніжне ставлення Ірини Анатоліївни до створення виробів. Кожна деталь народжується зі своїм, особливим характером, за словами майстрині, «викохана» душею та серцем.

    Їздили на гостину у Пішки.

    Це справжній острівець для збереження родового коріння нашої Батьківшщини. Збереження пам’яті нашого народу і дбайливе внесення її в сьогодення. Саме повага до себе, своєї історії, минулого і є міцний, живим стовбур розлогого дерева Життя.

    Після цього вже не хочеться пошвидше винести з придбаної нашою сім’єю старенької хати портрети попередніх хазяїв. Вони побудували хату, прожили в ній все життя і тепер ми приїжджаємо до них у гості.

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити