Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Етноноша без шароварщини

Етноноша без шароварщини
21 серпня 2009 21:43

Народні мотиви в одязі завойовують дедалі більше прихильників. Але не кожна вишиванка й не кожен орнамент підходять саме вам.

Про модність одежі у стилі етно говорять уже кілька років. Згадайте–но лише, як позаторік чільні можновладці красувалися у вишиванках на Сорочинському ярмарку. Але не про них мова. Одна річ, коли люди раз на літо виймають старовинні строї для етнофестивалю, і зовсім інша — коли етно вдягають на щодень. До цього треба здобути певну автономію від загальної моди, не зважати на минуще і правити своєї — адже так виробляється власний стиль.

Одягти енергетику роду

Не всім пощастило із заповітними бабусиними скринями. Тому якщо нема своєї — можна зазирнути до чужої. На кожному етнофесті з ярмарком продають вишиванки–секонд–генд. На жаль, покупці далеко не завжди цікавляться їхньою давністю, регіоном «походження» й символікою візерунків. Аби пасувало й не розлізалося. Цьогоріч на «Країні мрій» й етнофесті «Трипільське коло.

Орнамент на вишиванці

Орнамент на вишиванці Надії Денисюк

Земля» традиційні сорочки продавали вдвічі дорожче, ніж торік. Вбрання, яке коштувало 250—400 гривень, сьогодні виставляють за 400—800. Якщо добре попорпатися, можна знайти й за 150. Але ці сорочки — зі скромним вишиттям і обрізаним подолом. Недорогі вишиванки за 150—300 гривень можна придбати й у підземному переході, але це дуже спрощений варіант народного одягу: замість полотна — канва, нитки для вишиття — акрилові, візерунки інколи просто пришивають до готової сорочки. А от якісна ручна робота дешевою не буває.

Про нюанси купівлі старого одягу нам розповіла Марина Сенчило, виконавча директорка майстерні автентичного костюму «Шляхетний одяг»: «Усі ці речі зроблені з органічної сировини, без хімічних обробок. Якщо це бабусина скриня — ти «надягаєш» енергетику свого роду. Якщо сорочка чужого роду й регіону, вона ввібрала піт, сльози і кров людей, які давно померли... Те саме з намистами — корали, бурштин, перли теж усмоктують енергетику». Тому, купуючи антикваріат, хоча б цікавтеся, з якого регіону річ, а купивши — не зайве й продезінфікувати. Тільки завважте, вирушати на закупи краще зі спеціалістом.

Мастаки першої руки

Старовинне може бути і новеньким. Так, у майстерні «Шляхетний одяг» на замовлення витворюють автентичне вбрання. За словами Марини Сенчило, «нас важко порівняти з реконструкторами. Вони використовують сучасні тканини, ми — старовинне домоткане полотно або тчемо самі». На її думку, сьогодні українці не вміють носити національний одяг: «Вишиванки не прасують, надягають без поясів. Вінки пхають на себе і дівчата, й жінки, і бабусі... Їх виготовляють зі штучних квітів, якими ще прикрашають вінки на могилах».

Вишивана краватка Протчевої

Вишивана краватка Тетяни Протчевої

Етноодяг буває доречним у різних контекстах, навіть на дипломатичних прийомах. Приміром, київська майстриня Тетяна Протчева вишиває метелики, краватки й чоловічі хустинки для фраків. Одна краватка з авторським дизайном потребує близько місяця роботи. Подейкують, вишиту нею краватку носив Президент Віктор Ющенко. Є у пані Протчевої й моделі з орнаментами–копіями, розраховані на молодь. Зі своїми роботами майстриня представляє Україну на міжнародних мистецьких виставках, побувала в Японії, Ізраїлі, Шотландії, Америці.

Але етно личить і будням. На­приклад, столична майстриня Олена Дзіядевич займається художнім в’язанням. Це сардаки, кептарі, пальта, дитячі костюмчики й аксесуари з національними візерунками. Міцні нитки зроблені з карпатської вовни, тож ці речі носяться десятиліттями. Орнаменти — старовинні вишивні, які майстриня спрощує для плетіння.

Усі ці витвори зазвичай купують в умільців. Більшість із них виїздить на ярмарки, фестивалі, дні міст. В інтернеті є проект «Скарбниця майстрів» (rukotvory.com.ua), де збирають інформацію про мастаків народних ремесел. Там можна відшукати митця, який виготовить річ на замовлення.

Сашко Бо-Гі, головний ідейник "Мокші"

Сашко Бо-Гі, головний ідейник "Мокші"

У звичайних магазинах майже нікого з народних умільців не представлено. Виняток — «МОКША», група вінницьких дизайнерів, які мають веб–сайт, ятки на багатьох етнофестах і полиці в київських магазинах Sweet Club. Вигадливий «людяний одяг» із льону, трипільська символіка й витіюваті силуети ваблять молодь. Такі одяганки прикрашені ще й дотепними нашивками: «Бадилля Всесвіту», «З тих ліпших», «Висилали да чумаки штири вози солі» тощо. Але поки що рідко стрінеш на вулиці концептуальні створіння в такій концептуальній одежі.

Етноодяг в інтернеті

Окрім фестин та інших погулянок, етнострої представлено в інтернеті. Ця тенденція виникла задовго до економічної кризи: он–лайнові магазини мають значно більше шансів на прибуток. А хто хоче, той їх надибає. Ми переглянули декілька.

У крамниці vyshyvanka.net сорочки виготовляють тільки на замовлення: традиційні та дизайнерські (сучасні з етномотивами). Працюють вручну, зрідка оздоблюють машинною гладдю. Особлива приємність команди майстрів — їхні сорочки носить український рок–гурт «Вій».

На vyshyvanochka.com.ua — сорочки в середньому від 300 гривень. Лаконічний вибір, популярні орнаменти й загалом те, що можна купити в переході. На etnos.com.ua пропонують ще й іграшки, люльки, писанки, тарілки. Вишиванок там чимало, роботу обіцяють ручну, але більшість моделей пошиті з... шифону. Отака «дизайнерська» інтерпретація.

Співкерівник крамниці ridnamoda.com.ua Володимир Щербина пояснив, що он–лайн–шопи не потребують великої плати за оренду й дозволяють охопити більшу територію: «Ми теж починали з невеликої крамнички «в реалі». Це було у 2006 році. Працювалося важко: в центрі все завалено таким собі гламуром, нам нелегко з ним конкурувати. Але зараз на ринку інша ситуація, тож ми сподіваємося, що люди купуватимуть більше «рідного» одягу». На сторінці ridnamoda.com.ua — близько 40 посилань на інші он–лайн–магазини.

Сам собі дизайнер

Коли ж є змога і жага — вишивайте самостійно. Набути певні навички чи підвищити кваліфікацію вам допоможуть курси. Наприклад, у Києві при Музеї Івана Гончара діє студія українського народного мистецтва «Оріяна». Тут навчають вишиванню з 1996 року. За 9 місяців курсисти опановують 100 або й більше технологічних швів (усього в Україні їх відомо понад 200). Заглиблюються і в орнаментику, колористику, символіку. Серед учнів — найбільше дівчат і молодиць. Буває, що приходять і пенсіонерки, хлопці та чоловіки. Студію веде член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Юрій Мельничук. Відвідини таких курсів — платні. Як каже Юрій Мельничук, безкоштовна стадія минула, крім того, це дисциплінує людей.

Юрій Мельничук, керівник студії народного мистецтва "Оріяна" (посередині)

Юрій Мельничук, керівник студії народного мистецтва "Оріяна" (посередині)

На думку знавця, старовинний одяг — не для щоденного вжитку: «Були буденні сорочки, вишиті скромно, і святкові — з багатою вишивкою. Те, що лишилося від бабусь, — переважно святкові речі, які не зношували й шанували. Щодня їх тягати — неправильно, не та енергетика орнаментів. Якщо в родині збереглися ці реліквії, треба поводитися обережно і вдягати, приміром, раз на рік».

Щодо орнаментів, то Юрій Мель­ничук радить: «Враховуйте, звідки ваш рід, і шукайте узори тієї місцевості. А також — інтуїтивно. Не розміщуйте їх де завгодно, не рубайте, як сокирою, й не тицяйте на кишеню, задницю чи біля пупа. Там ніколи вишиття не носили. Схема розміщення орнаментів на одязі прив’язана до енергетичних центрів людини, активізує їх і захищає. А силует речі, ширину й довжину рукавів тощо можна змінювати відповідно до моди».

Також стережіться «шароварщини» — це підробки, імітації, кітч, котрий видають за ручну роботу. Такий одяг часто можна зустріти в магазинах, де продають «вишиті джемпери» дешевого виробництва і в’язані сережки. Певною мірою це й «прикольні» футболки з радикальними принтами.

І наостанок зауважимо. Надягаючи етноодіж, ми ідентифікуємо не тільки себе, а й свій рід. Скажімо, вибрати чи створити вишиванку — штука довга і складна. Сьогодні можна навіть не розрізняти «жіночих» і «чоловічих» візерунків, вишивати на чорному полотні чи на джинсах. Головне, як кажуть майстри і погоджуються на форумах, з яким настроєм ви її носитимете.

Текст — Україна Молода
Світлини — 
Рукотвори

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити