Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Допоможемо майстру Петриківського розпису стати на ноги!

Допоможемо майстру Петриківського розпису стати на ноги!

Майстер з петриківського розпису Володимир Гурін, який пересувається на інвалідному візку, потребує грошей на придбання спеціального тренажера «Вертикалізатора» аби тренуватися і зрештою стати на ноги. Зараз цей тренажер коштує 4 000 euro.

Автори блогу petrykivkapaint вирішили допомогти художнику поскоріше зібрати оголошену суму й оприлюднили номер банківської картки в Приватбанку, на яку безпосередньо автору можна перераховувати гроші: 5168757221405915 на ім'я Гурiн Володимир Миколайович. 

Окрім цього, мастер готовий самостійно брати замовлення на оздоблення інтер’єрів, створення творів у петриківському стилі аби зробити свою мрію реальністю.

Зв'язатися з Володимиром для замовлення картин чи з'ясування інших подробиць, можна через електронну скриньку vladimir_gurin86@mail.ru або через сторінку в мережі Facebook — facebook.com/vova.gurin чи VK – vk.com/id18093466. Художник живе в смт. Брагинівка на Дніпропетровщині.

Про творчість автора

У 2011 році Володимир Гурін захистив дипломний проект – дизайн та оформлення аеропорту «Бориспіль» петриківським розписом. В основу проекту покладене оформлення простору та об’єктів самобутнім петриківським розписом, у відповідності до канонів народного мистецтва.

Інтрер'єр кафе в аеропорті Бориспіль

Інтрер'єр кафе в аеропорті Бориспіль

Окрім цього Володимир Гурін вже встиг виробити свій власний стиль в петриківському розписі на чорному тлі. Хоч чорне тло для петриківки не є традиційним, проте вже понад 70 років петриківські майстри малюють саме на чорному, тому воно вже не сприймається як чуже, наголошує автор.

Декоративне пляшка, оформлена петриківським розписом

Декоративне пляшка, оформлена петриківським розписом

До 2010 року Володимир брав активну участь у виставках та конкурсах, зокрема у складі української делегації їздив до міста Торонто (Канада) для міжкультурного обміну. Та не дивлячись на такий талант, доля до 27-річного юнака не дуже прихильна – з 2010 року пересувається на інвалідному візку. Живе в невеликому селищі, де немає можливості для творчого розвитку, участі в виставках та продажу своїх робіт. Але Володимир не здається, продовжує вірити в найкраще та займається творчістю.

Розмова з блогу petrykivkapaint

Володимир ГурінОтже, розпочнемо з того, яким чином ти прийшов до петриківського розпису. Коли вперше познайомився з цим мистецтвом?

Вперше я дізнався про Петриківку після 9-го класу, коли думав, на кого вчитися. Мені подобалось працювати з деревом, щось будувати, тому я взагалі планував вступати на столяра-будівельника до Дніпропетровська. Але ще в школі, коли я малював плакати та газети, моя вчителька запропонувала мені піти на художника розпису по дереву в Петриківку. Звісно, було багато сумнівів щодо майбутньої професії, тим паче, що до цього я малював на шкільному рівні — у мене навіть по малюнку в школі була четвірка. Все ж таки я вступив до Петриківського училища №79, на три роки. З першого ж року мені сподобалося все, чому мене там навчали, я зрозумів, що це – моє. Під час навчання я вивчав не лише розпис, а й графіку, живопис, композицію і багато інших цікавих для мене предметів.

Коли ти вступав на розпис, ти ж прекрасно розумів, що це безперспективна галузь – фабрика не працювала, в центрі «Петриківка» всі місця давно заняті... Що тебе спонукало займатися саме розписом?

Якщо чесно, на той час я взагалі не знав про розпис, тому навіть й не думав про перспективність майбутньої професії. Я виховувався в селі, коштів у моєї родини (мами та меншої сестрички) було небагато, тому я був радий навчатися та ще й отримувати стипендію.

Чи знаєш ти, де зараз і чим займаються твої одногрупники з училища? До речі, яка кількість студентів випускалася в той час?

На той час, як я навчався в училищі, було набрано три групи, але учнів не вистачало. Групи були недоукомплектовані, у нас в групі був 21 учень, із них двоє хлопців, а то все – дівчата. На даний момент я спілкуюся з деким із групи – хтось веде гуртки, дехто продовжив навчання на вчителя, але більшість працюють не за професією, а там, де знайшлася робота.

Таця

Таця

Хто з петриківських художників тобі подобається за стилем розпису найбільше і чому?

Мені подобається багато майстрів петриківки, адже всі мають свій унікальний почерк. Але я – учень майстрині розпису Надії Андріївни Пікуш, мене все ж таки більше приваблює її манера малювання. Але натхнення я черпав з усіх робіт, які потрапляли мені на око.

Після училища ти вступив до Київського авіаційного університету, на дизайн. Чи важко було навчатися в цьому виші та що тобі найбільше запам’яталося?

Я закінчив інститут з професією художник конструктор-дизайнер. Навчатися було досить важко, так само, як і вступити. Коли я здавав екзамен, то на бюджет був великий конкурс, але я якимось чудом вступив. Звісно, три роки в училищі мене трішки підготували до екзаменів, але рівень відбору був високий. Навчатися було хоч і важко, але дуже цікаво, я займався улюбленою справою. Щоправда, у мене на той час уже був якийсь багаж знань і вмінь, та в універі довелося всьому вчитися спочатку.

Декоративні тарілі

Декоративні тарілі

Дипломний проект в тебе досить серйозний, цікавий та надзвичайно актуальний для сьогоднішнього дня. Розкажи, будь ласка, про важливість цього проекту, з твоєї точки зору.

Коли я створював свій дипломний проект, мені хотілося якимось чином поєднати давні традиції петриківського розпису з сучасними технологіями. І так, як петриківка є візитною карткою України, мені хотілося націоналізувати головні повітряні ворота України (Бориспільський аеропорт). Надати безликому інтер’єру аеропорту неповторність, щоб кожен пасажир, прилітаючи чи відлітаючи, відразу розумів, де він знаходиться, в якій країні.

Інтер'єр зали очікуванняя в аеропорті Бориспіль

Інтер'єр зали очікуванняя в аеропорті Бориспіль

Коли у людини стається переломний момент в житті, вона або втрачає надію та стає апатичною, або ж навпаки – розуміє цінність часу та намагається жити на позитиві. Як ти відреагував на свій діагноз, і взагалі, що зараз тобі кажуть лікарі?

Коли я зламався, якщо чесно, я навіть не знав, що це, бо раніше не стикався з цим. Не розумів до кінця, як це, чому, надовго та що робити далі? Я тільки-но захистив бакалавра з відзнакою, мав виходити на роботу, планував літній відпочинок, була купа планів. І раптом усе відрізало. Всі проблеми, окрім однієї, стали неважливими. Як би не друзі, знайомі, одногрупники, їхні батьки, усі намагалися допомогти хто чим міг, як би не їхня допомога на початку, то я не знаю, де та в якому стані був би зараз. Півроку реабілітації та лікування витратили на те, щоб тільки мене стабілізувати. Звісно, на ноги стати не виходить до сих пір, і лікарі говорять, що я можу встати через рік або ж через десять. Потрібно вірити, займатися фізкультурою і чекати. Що правда без спеціальних тренажерів, які коштують захмарних коштів для інваліда, багато не позаймаєшся. Але я взагалі по життю оптиміст, тому дивлюся на все з іншого боку, зате тепер у мене купа часу на творчість).

Чи допомогла тобі творчість подолати цей перемоломний момент, коли ти опинився в інвалідному візку?

Пам’ятаю, як мені вперше після травми, коли я ще був у реабілітаційній клініці, принесли фарби та папір, але через травму я навіть ложку не міг втримати в руках. Звісно, із пензлями теж нічого не вийшло – я закинув їх. Думав, що все, я не зможу навіть малювати, займатися улюбленою справою. Згодом, звісно, від щоденної нудьги в чотирьох стінах я знову спробував малювати, спочатку мені допомагала мама, а згодом призвичаївся сам. Знову почав малювати, і на даний момент я можу працювати. Мені інколи замовляють картини я можу допомагати рідним, хоч трішки, але все ж таки! Щодня я маю щось зробити, щоб день не пройшов дарма, хоча руки ще й не працюють, як потрібно. Але без діла не можу сидіти: чи то портрет, чи дощечку розпишу, чи збираю модель вітрильника...
Про що ти зараз мрієш?

В першу чергу я мрію стати на ноги. Повернути ті сили, що були в мене раніше, щоб робити, творити, втілювати в життя свої проекти, створити повноцінну родину. Взагалі мрії, як в усіх)))

Коротка хронологія

  • 2002—2006 — Петриківське ПТУ-№79 (диплом з відзнакою).
  • 2006—2012 — Київський національний авіаційний університет (КНАУ) інститут архітектури та дизайну, кафедра комп’ютерних технологій дизайну, магістр.
  • 2004 — Переможець першого Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професії «художник розмалювання по дереву». Нагороджений грамотою Черкаським обласним осередком Національної Спілки майстрів народного мистецтва України за збереження традицій петриківського народного розпису. «16.12.2004 р., м. Черкаси».
  • 2006 — Увійшов до складу делегації, направленої до м. Торонто (Канада), за дорученням Президента України Віктора Ющенка. Учасники делегації провели ряд зустрічей у школах мистецтв Канади, стали учасниками п’ятьох виставок, у тому числі двох щорічних міжнародних фестивалів української культури.

Рецензія на диплом

Інтер'єр кафе в аеропорті Бориспіль

Інтер'єр кафе в аеропорті Бориспіль

«Объект проэктирования — первый этаж терминала «В» Международного аэропорта Борисполь, расположенного в 29 км. юго-восточнее Киева. Аэропорт имеет три терминала «А; В; С», к 2012 году планируется построить еще два новых «D; F». Терминал «В» является основным терминалом аэропорта, и ориентирован на обслуживание большей части авиапасажиров, отправляющихся в дальнее и ближнее зарубежье, в нем расположены пункты проверки авиа безопасности.

— Общая площадь терминала «В» аэропорта Борисполь — 15 120 м2.
— Площадь общедоступной для проектирования зоны — 4 320 м2.

На данной площади проектирования расположены: помещения общего использования которые делятся на входную зону, зону отдыха и ожидания, кафе (2), магазин одежды, магазин сувенирной продукции, магазин цветов, магазин мобильных операторов (2), магазин предметов первой необходимости, справка ( 2), банк, обмен валюты, кассы продажи билетов.

В основу проектирования интерьерного решения терминала заложена самобытная украинская декоративно-прикладная Петриковская роспись. Ее элементы использованы в декорировании помещений, в создании национального духа. В планировочных решениях просматривается четкая геометрия привязанная к ромбу, эта привязаность объясняется традициями орнамента украинской вышивки.

Вхід в кафе

Вхід в кафе

Четкая геометрия планировки создает предпосылки для эффективной деятельности персонала, комфорта и безопасности пассажиров, а также обеспечивает росхождение потоков в соответствии с целями пребывания людей в аэровокзале, формирование транзитных и тихих зон, предотвращения образования криминогенных зон и зон, подверженных загрязнению.

В основе цветового решения данного проэкта заложено гармоничное сочетаются цветов холодных и теплых оттенков, что присуще традиционным приемам петриковской росписи».

petrykivkapaint.livejournal.com

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

Є один відгук

  1. Олена коментує:

    Володя! Щиро захоплююсь твоїм оптимізмом і твоїми роботами! Сподіваюсь, що всі, хто заходить на цей сайт, відгукнуться і допоможуть тобі. Люди, не будьмо байдужими! Володя, не втрачай віру в свої сили!

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити