«Орнаменти дійшли до нас майже незмінними»

— Пані Віро, сьогодні ніби вивітрюється розуміння писанки як найкращого великоднього подарунка. Більше йдеться про купівлю і продаж, колекціонування…

— Думаю, що власноруч написані писанки все ж таки дарують. І я дарую. За роки радянської влади людей настільки відучили від духовних порухів, що це розуміння повертається доволі повільно. Утім я й сама купую писанки, хоча у мене в колекції своїх уже понад півтори тисячі. Просто хочу підтримати людей, які пишуть їх по селах.

— На писанках повторюються різні знаки — хвильки, завитки, зірочки, олені. Що вони означають? І взагалі — навіщо пишуть писанки?

— Це була первісна молитва про добрий урожай, любов, здоров’я, яка записувалася певними знаками на яйці. Було кілька знаків, які зображали сонце: восьмираменна ружа, хрест, сварга, триніг. На Поділлі й Буковині зустрічається чимало закодованих зображень змій як знаку стародавнього божества підземного світу. Цікаво, що Гуцульщина й Буковина поруч, та на гуцульських писанках немає змія, так само на буковинських немає коней, баранців і оленів, що їх пишуть на Гуцульщині. Найдавніші знаки — це безкінечники, восьмираменні зірки, хрести, свастики, спіралі. Відомо, що фарбоване яйце використовували в обрядах багато народів у Європі й Азії, на американському континенті. Восковий спосіб писання по яйцю побутує у поляків, лужицьких сербів, хорватів, румунів. У Німеччині сьогодні пишуть цікаві писанки з песиками, ведмедиками, білочками. У нас же збереглися найстародавніші візерунки, на яких зустрічаються ті самі знаки, що на кількатисячолітніх глечиках з археологічних розкопок. Археологи вже більш–менш дослідили, що ті своєрідні «літери» означали для давніх народів. Ті орнаменти дійшли до нас майже незмінними, бо відтворювалися з року в рік. Сучасна людина інакше дивиться на світ. Як християнка, я ставлюся до цих знаків із повагою, бо це послання від наших предків, їхнє бачення світу. Але не надаю їм магічного значення.

«Писанки з Шулявки — червоні квіти на чорному тлі»

— За якими зразками ви відтворюєте народні писанки?

— Найперше мені надають їх при­ватні колекціонери. 85–річний Юрко Ференчук, унікальна особистість, вояк УПА, ув’яз­нений у комуністичному концтаборі, дивом вижив у Кінгірі, де було повстання, повернувся в Україну і нині живе на Буковині — замалював взірці близько 1800 писанок. Він ходив селами, фотографував писанкарок та записував їхні короткі життєписи і назви їхніх писанок. І дав мені свої замальовки для відтворення. Мені надали фото колекції Михайла Фірчука, зроблені у 1970–ті роки, ще коли він був живий. Загалом він назбирав понад 2000 буковинських писанок. Окрім цього, мені передали частину копій рукописних альбомів, що зберігаються у США. У Бавнд–Бруку є центр Української автокефальної православної церкви і при ньому музей, який заснував патріарх Мстислав. Коли він виїжджав з України у ІІ Світову війну, то з ним поїхав директор Полтавського краєзнавчого музею професор Кость Мощенко і вивіз матеріали про писанки до другого тому з колекції Кульжинського, зібрані ще за часів царської Росії.

— За кордоном є величезний пласт архівних матеріалів про українські писанки, які чекають на дослідження і відтворення…

— Так. У Росії, зокрема, є велика колекція писанок, зіб­ран­а відомими етнографами Костем Шероцьким і Федором Вовком, зберігається у фондах Санкт–Петербурзького музею етнографії. Щоб їх скопіювати, потрібно чималі кошти. Також немає доступу до замальовок, що зберігаються в музеях Польщі. Але поки що і в Україні мені вистачає матеріалів для роботи.

Охочих навчитися писати писанку - завжди багато

—  Нині ви працюєте над ґрунтовним виданням про писанку…

— Нову книжку уявляю у двох частинах. Перша — це всі типи писанок, які зустрічаються в Україні. На карті будуть показані особливості орнаментів у різних краях. Хрести, свастя, церковці. А друга частина — «Писанка одного села». Є в Україні села, які створили цілі школи писанкарства з неповторним стилем у колористиці, розташуванні орнаменту. Відразу можна впізнати писанки Нижнього Березова, Чорного Потоку, Рожнева, Снятина, Немирова і Яворівки на Вінниччині, Дермані на Волині, Тростянця, київського передмістя Шулявка, яке нині «поглинула» столиця. Писанки з Шулявки, де, зокрема, неповторні червоні квіти на чорному тлі, зафіксував Кульжинський ще в своєму першому альбомі. Я вже написала писанки з 10—12 таких осередків і працюю далі.

Не можу не згадати неймовірну історію з писанками села Яворівки, що на півдні Вінниччини. Графиня Янова Беліна–Бжозовська замалювала 187 писанок в альбом і вивезла його після жовтневого перевороту до Варшави. У 1924 році її внучка скопіювала той альбом. Під час Другої світової війни оригінал згорів, а копія залишилася і зберігається нині біля Катовіце. У 1990–х роках ксерокопію того альбому передали до Вінницького краєзнавчого музею, а Марина Верхова більшу частину замальовок відтворила на справжніх писанках.

«Кожна писанка має право на життя»

— Ви хотіли б, щоб у Львові був музей писанки?

— Так, хоча реально оцінюю можливість його створення. Є багато приватних колекціонерів, та чи погодяться вони виставляти свої збірки, якщо не кожен пускає навіть подивитися на них? Музеї також не виставлять старовинні писанки зі своїх фондів. Має бути проект, щоб кілька писанкарів відтворили для майбутнього музею велику колекцію. Потрібне приміщення з відповідним технічним оснащенням, щоб, скажімо, сонце не падало на писанки. Старовинні зразки слід передусім зафотографувати з кількох боків. Адже писанка — річ тендітна, будь–якої миті може розбитися. А за фотографіями можна буде її відтворити, щоб знову жила. Одна писанка може мати кілька десятків різних варіантів, і кожен із них має право бути збереженим. В Україні ж поки жоден музей не має електронного банку писанок, що зберігаються у його фондах.

Під час майстер-класу

— Є писанки традиційні й авторські. Найцікавішими виглядають художні писанки на основі народних, із використанням тих же збережених тисячоліттями таємничих знаків…

— Народна писанка пройшла шліфування віками. Як учать письма, літер, нотної грамоти — так і з писанками. Не можна, не вивчивши символів і композиції народної писанки, відразу створити авторський шедевр. Але не слід стримувати дитину, коли вона починає трішки фантазувати, десь сонечко допише, десь крапочку, завиток.

— Ви впорядкували книжку «Світ у писанках Тараса Городецького» — світлої пам’яті майстра, чиї шедеври є в різних музеях та приватних колекціях світу. Хто у нас зараз найцікавіший в авторській писанці?

— Тарас мав філігранну техніку; у книжці описано також його експерименти з природними барвниками. Сьогодні авторські писанки створюють львів’янки Зоряна Грегорійчук (її писанки дуже гарні в кольорі), Галина Со­ломійчук, Галина Кова­ленко, Ірина Вах. До цих художників часто звертаються канадці й американці, закуповують і вивозять їхні писанки. Українська держава писанок поки не закуповує.

— Як краще збе­рігати писанки?

— Якщо пишете самі, то найкраще їх запікати ще перед розписуванням. Це тест, чи добре це яйце. Погані тріскаються або через пори починає проступати білок. А писанки на яєчках, які пройшли такий тест, зберігаються десятиліттями.

Текст Ярослави Музиченко, Україна Молода 
Світлини Віри Манько

Над виготовленням однієї роботи Мирослава працює протягом місяця. Каже, багато часу займає процес обдумування твору.

— Спочатку виникає емоція, яку мені хочеться виразити, потім образ самої картини, тоді вже працюю над графічним ескізом. Часто роблю ескіз в натуральну величину. Підбираю кольорову гаму, починаю роботу зі склом. В залежності від задуму натягую основу, і тоді вже сам процес ткання. Трапляється, що я можу паралельно працювати над двома роботами — хід однієї підказує нову ідею — тоді переключаюсь, починаю іншу роботу.

"Жовтий цвіт", 2008. Скло, вовна, акрил

— Чи довго шукали свій спосіб ткацтва? Що цьому передувало й що підштовхнуло?

— Перша моя робота з використанням скла з’явилась в 2002 році – „Народився Бог на санях”. Вона відрізнялась від сучасних робіт і композиційно і технікою виконання. Пошуки в напрямку поєднання скла і ниток тривали довго. Над першою роботою із цієї серії я працювала роками. Довго шукала технологічні прийоми, щоб виразити свої задуми. Коли я вже сформувала для себе початкову схему, то, опираючись на певні правила, вдалось віднайти багато нових прийомів і ефектів. Я старалась в кожному творі віднаходити щось нове для себе і для глядача.

А поштовхом для пошуків була природня потреба митця знайти себе, свою неповторну рису, своє місце у мистецтві.

— Техніка ткацтва вимагає використання верстата. Чи й в цьому випадку він доречний? Поділіться хоча б деякими таємницями створення таких картин.

— Цей спосіб ткання швидше схожий на ткання на ткацькій рамі – всі нитки перебираються вручну. Техніка в цілому базується на засадах традиційного ткання: вертикальні нитки основи, перетикаються нитками піткання (нитками, якими виконується саме ткацьке переплетення і які розташовані перпендикулярно до основи). Для основи я використовую кольорові нитки, інколи навіть різнокольорові, відповідно нитками піткання я моделюю ажурність ткацтва.

Найбільшим „секретом” є ефект повітряної перспективи, який створює поверхня скла, крізь котру просвічується другий шар ткання, виконаний на зворотному боці скляної поверхні.

— Вже запатентували свій доробок? 

— Над патентуванням – працюю. Цей процес триватиме певний час — довга процедура.

— Може відомо вам, чи хтось робить/робив подібне в Україні або у світі?

— Я не знаю, не зустрічала аналогічних робіт. Мистецтвознавці, з якими я спілкувалась також зазначали, що не бачили нічого схожого. Серія робіт тканих на склі є результатом моїх творчих пошуків. Я дійшла до цього самостійно.

В експозиції представлено біля двох десятків робіт

— Будь-який винахід — це значна подія для держави. Чи в Україні якось відреагували на ваш успіх? Чи надала держава яку-небудь підтримку?

— Я, чесно кажучи, не задумувалась над питанням державної підтримки чи допомоги. Моя творчість в першу чергу спрямована до глядачів, до людей, до громадян. Навіть не знаю, як відповісти на це питання, мабуть, воно не до мене – моя справа творити, організовувати виставки.
А щодо співпраці з державними установами, то я це практикую доволі успішно. Дві з чотирьох персональних виставок я провела в державних музеях: Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові, Музей книги і друкарства України у Києві.

"На березі", 2007-2009. Скло, вовна, акрил

— Основними темами картин є ангели та дерева. Розкажіть, чому саме ці образи вас найбільше привабили? Чи плануєте створити колекцію подібних картин в інших темах?

— Образ дерева для мене — образ росту вгору, прагнення чогось високого, водночас зберігаючи і опираючись на те що вже існує. Це стосується духовних пошуків, а також щоденних вчинків. Як дерево: гілками тягнеться до сонця, до неба, а корінням міцно вростає в землю. Відповіддю на це питання може бути текст, який я написала спеціально до циклу „Дерева, як сни”:

Ранкова реальність, мінлива й мерехтлива
Густо переткана павутинням гілок
Прив’язує затишне небо до землі міцними канатами стовбурів
Просочується в глибини гнучкими коренями
П’є росу в час обідньої спеки
І знову тягнеться вгору
до загадок вечірнього сонця.

Втрачає вагомість у сутінках
Нечутно розчиняється у темряві
І повертається лелекою у сни
В нереальності мріє,
Обіймає гілками тепле сонце,
Зупиняє важкі хмари,
Мандрує по світу за вітром
На світанку проростає за вікном...
ДЕРЕВАМИ !

Перед роботою над картинами — я фотографувала багато дерев, пейзажів, шукала красиві місця, а образи ангелів — це люди, їхні цікаві риси. Образи ангелів для мене є втіленням абсолютного позитиву.

Звісно, що ці два образи — це образи даного творчого періоду. В майбутньому, я напевно використовуватиму ще й інші. Те, що я хотіла донести до глядача на даному етапі творчості – найкраще можна виразити через образи дерев і ангелів (до речі, „п’ять ангелів, або п’ять снів” це найпізніші роботи, з усіх, що представлені на виставці).

Фрагмент ткацтва

— Бачила на виставці, що деякі картини вже є в приватних колекціях. Чи користується попитом подібне мистецтво? 

— Так, справді, певна кількість робіт вже перебуває у приватних колекціях – більшість глядачів висловлюють велике зацікавлення моїми творами, особливо технікою виконання.

— Чи плануєте ще кудись повезти цю виставку? Які плани на майбутнє?

— Щодо майбутнього – я вже почала роботу над новим циклом картин. А стосовно виставок… В кінці лютого частину робіт везу в Брест (Білорусію) – на виставку „Весняні етюди”, це моя виставка спільна з Дариною Скринник-Миською. Також, надіюсь, ще деякий час експонувати виставку у виставкових залах Києва. Я шукаю можливості максимально повозити виставку по Україні і за кордоном, є кілька проектів на майбутнє.

Виставку можна переглянути до 28 лютого в Музеї книги та друкарства за адресою: Київ, вул.Івана Мазепи, 21, корп.9

 

Розмовляла Катерина Качур
Світлини Мирослави Рожко та Катерини Качур

Майстер Петриківського розпису Валентина Панко із заступником голови НСМНМУ Володимиром Титаренком

Село Петриківка веде відлік ще з козацьких часів. Відомо, що воно було зимівником останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. На цих землях не було кріпацтва. Можливо, це і стало першоосновою для розвитку мистецтва.

Походження Петриківського розпису

Петриківський розпис пішов від настінного розпису. Звичайно, у нас була традиція розмальовувати печі. У ті часи жінка старалася якнайліпше прикрасити свою садибу, щоб хата й двір були кращі, як у куми чи сусідки. В кого це найкраще виходило, то всі приходили дивуватися й казали, що в неї у хаті, як у церкві. А чому, як у церкві? Бо церква на селі була осередком культури, мистецтва й письменства. Скажімо, козаки мандрували по світах і все, що бачили найкраще й добротніше, привозили у свою церкву.

Галина Назаренко, майстер Петриківського розпису

За козацьких часів у Петриківці не було жодної хати, яка б не була розмальована. А хто все-таки не розмалював (якщо, наприклад, невістка з іншого села й не вміла, а свекруха була стара і вже не могла), то, за переказами, до таких людей навіть не віталися, бо ті, мовляв, не підтримували традицій.

Коли пізніше з’явився папір, то таким жінкам стало набагато простіше. Вони могли купити мальовки на базарі і прикрасити ними хату чи повісити на печі. Мальовки виготовляли ті жінки, що вміли малювати. Цілу зиму їх малювали й потім продавали на базарі. Й згодом серед жінок виділився такий осередок, який почав заробляти на життя мистецтвом. Тому їм земля, щоб прогодуватися, вже й не потрібна була. А Петриківка в ті часи була перенаселена й усім землі не вистачало.

Я ще застала той час, коли у Петриківці хати були розмальовані. А от на сьогоднішній день таких хат практично немає. Те, що приходить з-за кордону і з міста, впливає на село і люди вже не розмальовують, а євроремонти по хатах роблять.

У містах петриківський розпис зараз набуває все більшої популярності. Нас запрошують прикрасити цим стилем ресторани. Дехто навіть просить квартиру «петриківкою» оздобити. Сподіваюся, що тенденція повернеться й у саму Петриківку. Ми ось вже хочемо свої домівки розмалювати. Бо зараз у нас, як у приказці, про «чоботаря без чобіт».

З виставки Петриківського розпису В.Панко та Г.Назаренко в Музеї Гетьманства у Києві

Петриківка у ХХ столітті

У воєнний і післявоєнний час петриківське мистецтво почало занепадати. Тоді не до цього було, коли все село горіло. До війни в селі була художня школа, в яку ходив мій батько Федір Панко й встиг ще до війни її закінчити. Він знав багатьох  учнів, тому коли в середині минулого століття взявся за відродження петриківського розпису, запросив до співпраці цих людей. У 1958 році він організував фабрику. Спочатку у них навіть будинку не було, вони у такій собі клуні працювали. Їх ніхто спочатку не знав, тому були й невдачі. А коли вийшла перша продукція, а потім й друга і щоразу краща, то Петриківку почали знати й помічати. Продукція почала розходитися по країні й за кордон.

Чим Петриківський розпис відрізняється від інших декоративних розписів

Раніше Україна відзначалася тим, що кожен регіон мав свої ремесла і розпис в тому числі. І навіть тут недалеко, у Новомосковську (районний центр Дніпропетровської області — авт.), був свій розпис, який малювався зовсім іншими техніками. На жаль, воно все занепало і немає тих людей, які б відроджували.

Мені згадується той випадок, як колись ми були в Павлограді (Дніпропетровська область — авт.). Підходить чоловік з дружиною і кажуть: «Ну і що ця Петриківка? Он в Росії є «жостово», «хохлома», «городєц», є «палєх». А в Україні тільки петриківка збереглася». А в нас же тих розписів стільки багато було…

Петриківський розпис

Чим Петриківка різниться?
По-перше, це рослинний орнамент. Людина малювала те, що бачила навколо себе: степові квіти, соняхи, калину, яка росла під вікном чи біля колодязя. Але звичайно, це не натуралістичне відображення, тут більше працює фантазія художника. У нас є такі елементи, які називаються «кучерявка», «цибулька», хоча у кожного художника вони дуже різняться.
По-друге, усі квіти на вас дивляться, немає жодної квітки, яка б була від вас відвернена.
Також у петриківському розписі немає жодних ламаних ліній, у всьому плавність. Це пов’язано з тим, що ми живемо серед степів, немає тих гір, як на Західній Україні, де орнамент геометричний.

Петриківський розпис дуже яскравий, тому не звернути на нього уваги просто не можливо. Це вже якась магічність у ньому є. Використовуються дуже яскраві фарби. Вони притягують, створюють настрій.

Найчастіша композиція у Петриківці – центр з трьох квіток. Не дві, не чотири, а обов’язково саме три квітки. А потім вже розсіюються всі інші. Коли малюєш з двох квітів, то відчуваєш на підсвідомому рівні певний дискомфорт, а коли три, то ніби так і повинно бути.

Кожен художник має свій почерк. У когось насичений малюнок, червоні квітки, а в когось бліденькі, ріденькі. Це залежить від характеру людини, від поглядів, її відчуттів.

Таріль дерев'яна

Найзатребуваніші розписані вироби

Судячи по тій продукції, яка у нас (у ЦНМ «Петриківка» — авт.) випускається, то в основному беруть тарелі дерев’яні, кухонний посуд, булави, писанки, сопілки. Але воно великої художньої цінності не несе, це вироби на продаж. Тут вже ринок диктує свої умови і художник буде малювати те, що знає точно продасть. А от у виставкових роботах художник експериментуватиме й малюватиме те, що йому подобається.

У нас різні сувеніри бувають. До прикладу, коли хочуть, щоб людина просувалася по кар’єрних сходинках, то дарують розписану булаву. Я навіть знаю кілька таких  випадків, коли дарували людині таку булаву, то вона підіймалася на сходинку вище.

Кольори, що диктує ринок

Ті люди, які не так досконало обізнані з мистецтвом петриківського малювання, боячись, купуватимуть червоно-зелену гаму. Як показує практика, відійти й купити в червоній чи в синій гамі виріб, побояться. Склався певний стереотип, що Петриківка – це червоно-коричневі кольори. Раніше художниця малювала фарбами з природи, тобто те, що вона могла добути – із соків, відварів, різних глин – через це й склалася до певної міри така гама. А зараз у художника можливості величезні: пішов і купив всі відтінки.

Кількість майстрів у селі Петриківка

За останнім переписом, 240 живих майстрів, тобто тих, що працювали на виробництві. Сорок майстрів й зараз малюють у цеху. Раніше бути художником було престижно. Проблеми не було ким бути. Були художні школи, училища, спочатку йшли на фабрику «Дружба», де набивали руку, а далі найбільш творчі йшли в колишній експериментальний цех (зараз це ЦНМ «Петриківка»).

Поки існувала фабрика і цех проблем не було. Тоді зарплата в художників на фабриці менше 300 рублів не була, а ми в експериментальному цесі отримували й до 500 рублів й це при середній зарплаті 80 рублів, на яку в принципі можна було більш-менш жити. Потім почалася перебудова, люди побіднішали й не до мистецтва стало.

Зараз багато молоді цікавиться цим мистецтвом й вміють малювати, але їм немає сенсу працювати художниками, як от ми, тому що перспективи нема ніякої. Щоб досягти того рівня, не один рік потрібно. Ось у Валі більше 30 років, а в мене більше 20. А молодь як хоче: підучився і вже, щоб великим бути і заробляти. А тут треба набити руку, щоб і композиція була і колір, і малюнок, і тематика. Тобто багаж мистецький у дітей є, але вони йдуть набувати іншу професію, щоб нормально по-людськи жити. Бо вижити на ті кошти, на які живе художник в Петриківці практично не можливо.

Стіл, розписаний "петриківкою"

Як впізнати справжній петриківський розпис

Якщо ви подивитесь на розписану роботу самоучки й професійну художника по окремо, то ви одразу може й не помітите відмінностей, а от якщо їх покласти разом, то вам нічого і розказувати не треба, різницю видно неозброєним оком. Тут і композиційно може бути недосконала робота і в кольорі бути розбита, не гармонійна, не така манера малювання.

От як ми ресторан «Хатинка» розмальовували…  Зайшов один художник і каже: «Ну, зразу видно, що петриківчани малюють, дуже відрізняється від київських художників». Справжню петриківку ви можете хіба що на виставках побачити. Буває, що хтось привозить продавати, але це одиничні роботи. Як не як, а традицію зберігають тільки художники з Петриківки, а ту вже пішла повна імпровізація.

Хоча часто на нас і ображаються, мовляв, що ви розказуєте, що це не «петриківка»…

Якими фарбами малюють

Раніше всі стіни білили, тому там трішки інша технологія малювання була. Зараз це, як правило, простіше. Пофарбований гіпсокартон ми акриловими фарбами малюємо. Вони менше вигорають і не розмазуються. Знаю, що раніше перші розписи робили на яєчному жовтку. Вони і стоять дуже довго, бо там добрий закріплювач. Стара технологія ніколи не програє. Он в Пирогові є хата 30 років тому, як розписана, то й досі той розпис не вигорів.

Основа для розпису може бути будь-яка, аби гладенька, різного кольору, але не яскравого, а пастельного.

Середня вартість розпису

Десь від 250 доларів квадратний метр. В інтернеті написано 300 доларів за квадратний метр – розпис неба в хмарках. Ну, що ті хмарки? Я думаю, що й ми б сміло їх намалювали. А тут же все-таки більше роботи, ніж просто хмарки.

 

Розмовляла з художницями Катерина Качур
Світлини Галини Назаренко, Валентини Панко та Катерини Качур

Богдан Лемик, коваль з Тернопільщини

— Творча людина мусить тікати від усіх, щоб не відволікатися на всілякі спокуси. Я, як задумаю писати мемуари, знову втікну до Плотича, — сміючись у вуса, каже мені коваль Богдан. — А он там, трохи далі, хлопці іконостаси вирізають. А там — ще один коваль кує…

«Непогана у вас тут, богемна тусівка зібралася», — відповідаю подумки, все ще милуючись на диво красивим поєднанням облуплених стін й оголених осінніх дерев.

Сама кузня примостилася в одному із закинутих робочих приміщень «Сільгосптехніки». Темна, похмура, холодна, захаращена металом: «Обережно! Дивіться під ноги!» — застерігає мене коваль. Я дивлюся й нічого не розумію в тих шматках заліза-і-чого-там-іще, але захоплююся всією цією атмосферою цілком щиро: тут, у творчому безладі, творяться геніальні речі.

— Що спонукало Вас зайнятися художнім ковальством? – запитую.

— Все почалося з авантюри… Я ніколи не планував стати ковалем, адже я – художник. Та сталося не так, як гадалося, як майже все у моєму житті. І, як і майже все несподіване, воно вийшло на добре. Було те у 1995 році. Мене попросили намалювати ескізи для оформлення Зимового саду, що у санаторії «Карпати» міста Трускавця, а замовник дуже поспішав. Я думав, ескізами все і обійдеться, та коли побачив, як «перекували» мій задум місцеві ковалі, вирішив сам взятись за молоток.

Рекордсмен - викувана карта України

З того часу ковані вироби Богдана Лемика прикрашають не лише інтер’єри та екстер’єри приватних будинків, ресторанів, зимових садів, українських музеїв. Тернопільську Катедру — бокові образи та балкон — також прикрашають роботи майстра. Окрім того, коваль вже декілька років співпрацює із французькою фірмою «Greencity», котра займається благоустроєм багатьох країн Європи. Наприклад, перший кінь, зроблений «на експорт» за технікою топіару*, стоїть у Відні. Ковані велосипедисти прикрашали Тур де Франс, тощо.

*Техніка топіару — поєднання заліза та квітів: у металеву основу, каркас, насаджуються квіти різних кольорів, які, коли розцвітають, створюють надзвичайно красиві композиції — Авт.

Нещодавно один із виробів коваля Богдана Лемика потрапив до Книги Рекордів України. На замовлення ТМ «Львівське» він викував мапу України, яку, як і велить техніка топіару, наповнили квітами. Унікальна карта має розміри 10 на 7,3 метри й важить понад 3 тонни. Крім квіткової карти пан Богдан викував до Дня незалежності і квіткового метелика, і квітковий тризуб. Наповненням займалася фірма «Плант-Пол». Усі ці цвітучі вироби  були представлені львів’янам цього року.

Богдан Лемик також оздоблював власноруч кованими виробами ресторан «Фортеця Гетьман», що на виїзді з Києва, на 1-му кілометрі Одеської траси, — там є ковка в стилі Івана Грозного і Катерини ІІ, і гігантська люстра з дванадцятьма гербами українських гетьманів, і бра у стилі булав.

— Багато-хто вважає художнім ковальством готові стандартні заготовки, які можна купити, додати якусь деталь і вже називати витвором мистецтва, — говорить пан Богдан. — Але це не так. Метал можна вважати кованим, коли кожний його міліметр був під молотком. Особисто я люблю ексклюзивні речі і терпіти не можу передбачуваності, коли можна глянути на якусь деталь і вже уявити, як виглядає ціле.

Коваль Богдан за роботою

Пан Богдан також розповідає про те, як зароджувалося  ковальство в Україні:

— Україна довго була в статусі колоніальної держави. Захід тяготів до Європи, тому Західна Україна сильно відрізняється від Східної. У Львові є дуже цікаві взірці раннього ковальства Австро-Угорської імперії. Ковалі  поділялися на чотири категорії: зброярі, власне ковалі, ювеліри та майстри, які займалися художньою ковкою. Завжди був ширвжиток і справді цінне ковальство. Усе починалося з чого — із прикладної мети. Розвивалася промисловість, виникла  потреба збувати метал, із нього почали робити різні конструкції, наприклад, Пальму Мерцалова (скульптурне зображення пальми, яке у 1896 році викували зі стальної рейки коваль Юзівського заводу Олексій Мерцалов і його помічник-молотобоєць Ф. Шпарін). Цей витвір відзначили Гран-прі Міжнародної промислової виставки 1900 року у Парижі, і так ковальство перейшло у статус «art». Саме тоді заговорили про художнє ковальство як таке. Тоді був Гектор Дімар, Гюстав Клімт і сецесія*. Так потроху розвивалося ковальське мистецтво.

*Сецесія (стиль) — стиль в мистецтві. Виник в Австрії, коли група художників у знак протесту проти офиційного академічного мистецтва вийшла з складу мюнхенської виставкової організації «Glaspalast». Вважаеться початком модерну – Авт.

Кінь з вогню й металу

Сильна  школа ковальства була біля Умані, у Львові (відомий цех ковалів, щоправда, більш прикладного типу, навіть на їхньому гербі — зображення ключа). Львівські ковалі обковували Відень, Краків і Варшаву. Навіть  Львівська академія починалася як художньо-промислова школа, де навчали ткацтву, гончарству, опрацюванню скла. Що ж до сучасних ковальських традицій, то можу сказати лише, що є професія, а є стан душі. Музикант — це професія, а композитор — то вже стан душі. Так само і з ковальством. Буває, що і в гаражах куються геніальні  речі.

Проте, щоби кузня могла нормально функціонувати, має бути три напрямки: 1) ширвжиток (тут прибутки менші, але стабільні, оскільки попит на це є завжди); 2) так зване pret-a-porte для багатих замовників; 3) ексклюзивні речі. Ексклюзивом можна займатися лише тоді, коли є основна лінія.

Хоча утримання кузні дуже дороге, ковальство — це рентабельно. Але саме тому в ковальстві багато «випадкових» людей. Буває, правда, й таке, що хтось «забрів» сюди випадково, а потім саме тут  знайшов себе.

Звісно, ковальство має майбутнє. Але якщо починати ним займатися лише заради заробітку, то краще зразу йти в рекетери. Коваль має молитися щодня: «Боже, нехай в Україні будуть багаті та дуже багаті люди!» Черга до коваля має бути такою, як черга за Porshe.

Викувана огорожа

— Маєте якийсь улюблений стиль?

— Ні. Я порушую всі стилі. Інколи доводиться щось стилізувати, проте… Як я вже казав, я люблю творити ексклюзивні речі.
Проте, коли ковалю доводиться кувати якісь історичні вироби, герби, репліки зброї, він завжди перечитує відповідні книги, звіряється з музейними експонатами, щоби відтворити в деталях минувшину. Для того, щоб надати своїм кованим творінням «історичності», використовує спеціальну техніку «зістарення», покриваючи необхідними фарбами та лаками.

Запитую про найближчі творчі плани і коваль розповідає про них з палаючими очима.

— Нас запросили кувати лавки для Софії Київської. Вони стоятимуть на території заповідника, — говорить пан Богдан і показує ескізи. Ковалю Лемику також доручили оздоблювати «Фортецю Гетьманів» — туристичний комплекс, який нещодавно почали зводити на базі Хотинської фортеці — одного із «Семи чудес України».

Ескізи чекають на втілення

Та творчий успіх не дається просто так. Навзамін треба чимось жертвувати, інколи навіть родинним затишком. Коваль Богдан бачиться з рідними всього раз на тиждень, у вихідні. Його сім’я мешкає у Львові, а кузня розташована аж за 130 кілометрів від дому.

— Як же Ви відпочиваєте? — запитую.

— Поки що коло кузні. Тут навіть перечитав п’ятитомник Карлоса Кастанеди. Щоб відпочити, треба читати фантастику. Особливо люблю «З пороху повсталі» Бредбері.

Цікавлюся, чи має вдома свої ковані вироби. Та виявляється, що приказка «Чоботар та без чобіт» це якраз про цього майстра.

— Єдина кована річ в інтер’єрі нашої домівки донедавна була троянда, яку я викував для своєї дружини. А минулого тижня нарешті зробив підставку для квітів, на яку дружина чекала майже 10 років…

Побажавши натхнення ковалю, я тою ж самою звивистою дорогою подалася додому. У сумці лежав подарунок — ковальська візитівка: стилізований під старовину свічник, кожен сантиметр якого побував у вогні й під молотом майстра. Дивлюся на нього, і хочеться написати ще одну, велику історію. Але то вже якось іншим разом…

Надія Гербіш, для Рукотворів
Світлини автора
Фото викуваної карти України levenya.blogspot.com

— Ти спілкуєшся з дощем за допомогою борщівника. Чому робиш саме дощовиці? Хто і коли навчив тебе їх майструвати?

— Дощ... Дуже складний і неоднозначний природний процес. Байдужою до Дощу є, мабуть, тільки верблюжа колючка . Людство ж завжди ділилося на дві категорії: одні чекають дощу, моляться і заклинають Небо, щоби послало їм хоч трохи життєдайної вологи; інші — навпаки, просять, щоби Дощ не почався, або нарешті припинився... У цих полярних бажаннях прихована людська слабкість, неможливість отак просто керувати Природою. У цьому є Божий Задум, що не може кожен повелівати стихіями на власний розсуд:

Нестор - майстер дощовиць

комусь сохне картопля на городі — і він викликає Дощ, а інший збирається на прогулянку — і він у цю мить той Дощ відганяє... Люди провадять настільки різноманітну діяльність, що їм ніколи не дійти згоди, тому питання «бути чи не бути» виключно у Божій компетенції. Є невеликий відсоток людей у кожному суспільстві (жерці, священики, шамани, знахарі), які настільки досвідчені у житті і потребах соціуму, що можуть втручатися у складні природні явища без особливої шкоди як для природи, так і для людей, для себе зокрема. Але це повинно відбуватися, наголошую, лише у виняткових випадках. Людина, котра може щось зробити, не має важелів, при натисканні на які щось стається. І тому не завжди у неї все виходить так, як задумано. Просто, знаючи суть того чи іншого явища, вона відчуває момент, коли найсприятливіші обставини для того, щоб втрутитися.

Я з Дощем намагаюся не спілкуватися, бо я з ним постійно сварюся))). Мені часто доводиться бувати поза хатою: прогулянки та походи, гриболовля, риболовля, збір матеріалу для роботи, участь у фестивалях та ярмарках. Тому дощ мені завжди недоречний. Це й стало три роки тому однією із причин, які спонукали мене до пошуку різних способів керування погодою. Я зрозумів, що такі дії дуже складні і все треба добряче зважувати. А паралельно знайшов ідею пристрою, який використовувався з метою керування погодою дуже давно. Останнім поштовхом до першої в моєму житті Дощовиці стала випадкова зустріч із музикантами, які продавали такий інструмент, щоб купити нові струни для гітари. Порівнявши наші «вітчизняні» дощовиці із закордонними аналогами, я дійшов висновку, що принцип один, різняться лише матеріали та настрій і мета майстрів, які її створюють. Виготовляти його хоч і довго, але не надто складно, тому я почав... Дощовиця стала настільки популярною, що я просто кинув офіційну роботу і став експериментувати. Різні за розміром і звучанням, ці, влучно кимось названі «флейти дощу», стали мігрувати світом: мої вироби «оселилися» в домівках багатьох українців та іноземців, від Канади до Австралії. Часто чую схвальні відгуки, що мене завжди тішить, як будь якого майстра, чию роботу хвалять.

— На перший погляд, технологія виготовлення дощовиці проста – у стебло борщівника насипаєш різні види круп, експериментуєш з їхнім звучанням, закупорюєш отвір, промащуєш олією стебло й усе – інструмент готовий. Чи то тільки так здається, що легко? Які складнощі виникають під час?

— Матеріалу для дощовиць більш як достатньо: борщівник Сосновського розповзається Європою зі швидкістю більшою, ніж у тих, хто з ним бореться. Він глушить усю рослинність, яку здатен перерости (а окремі його стовбури сягають 5 метрів у висоту, тоді як величезне листя виростає до 2 метрів, діаметр до 25 см), а сік цієї рослини спричиняє дуже важкі хімічні опіки шкіри. Я знаю, що в

Дощовиці - музичний інструмент

Природи немає нічого зайвого, тому спробував знайти якесь позитивне застосування цьому жахливому бур’яну. Цікаво спостерігати за реакцією людей, які чують, що дощовиця зроблена «із того самого отруйного болиголова» (одна із народних назв цієї рослини), і дивуються, що я зумів примусити його працювати на благо . Сухий стовбур борщівника, який я використовую для роботи, є порожнистим, але дуже крихкий. Доводиться інколи витратити багато годин, пробиваючись крізь буйні зарослі цього агресивного бур’яну, які інколи займають велику площу, щоби знайти кілька міцних стебел. Визначаю їх придатність просто: міцно стискаю. Якщо не тріщить в руці — вирубую потрібний сегмент мачетою (сокира-сікач для проріджування гілок та сучків – авт.). Практично придатними є лише один із двадцяти стовбурів. Найміцніші ті рослини, які виросли «одинаками» на відкритому просторі, хоча вони трохи програють у звукові.

Я ніколи не мав опіків під час пошуків матеріалу, тому що завжди з Природою «на Ви». Якщо не чіпати і не ламати Борщівник, то можна вийти неушкодженим із тих «джунґлів». Хоча раджу всім не заходити до них без особливої потреби, тим більше, що тут полюбляють полювати змії, більшість з яких кусаються, а деякі навіть отруйні.

Найкращий час збору — середина зими. Височенного листя вже немає, немає в’янучих стебел, які непридатні для роботи, немає отруйних випарів і кусючих змій. Залишаються виключно висушені Сонцем, Вітром і Морозом стовбури. А в домашніх умовах засушити свіжий стовбур неможливо. Стебло Борщівника обтягнуте міцною шкірястою плівкою, яку дуже важко відділити. Від перепадів кліматичних умов вона частково сама злущується до кінця зими — трохи в роботі Природа допомагає . Деякі занесені до хати стовбури за кілька днів починають несподівано тріщати, особливо часто це чомусь відбувається вночі О_о. Інколи звук настільки сильний, що нагадує постріл із пневматичної зброї: це тіло рослини звільнилося від накопиченої в собі напруги і тріснуло вздовж. Інколи вдається склеїти його, але краще викидати, бо в майбутньому від цього втрачається звучання. Цілком сухий стовбур ретельно чищу від залишків плівки і починаю робити півтори-дві сотні отворів. Потім у кожен отвір вставляється сірник або зубочистку, найкращі — букові або березові. Кінчик, що стирчить, обрізаю і зачищаю так, щоб було якнайменше помітно.

Далі йде наповнення. Можна застосовувати будь-які сипучі матеріали: виноградні кісточки, камінці... Я використовую крупи різного калібру, від пшона до кукурудзи, вони якось «живіше» звучать. Кількість і пропорції круп впливають на висоту звуку готового інструменту. Після цього трубка закривається і лакується. Лак — єдина хімія, яку я змушений використовувати, щоб частково зміцнити поверхню від утворення мікротріщин, захистити від впливу вологи, до якої пористе тіло Борщівника дуже чутливе. При підвищеній вологості звук у Дощовиці стає глухим. Може, це їй передається моя риса характеру: я не люблю Дощу . Деколи на «спецзамовлення» роблю інструмент нічим не покритий. Такі вироби реагують навіть на зміну погоди: ні з того ні з сього раптом всередині посиплються кілька крупин, які були зависли на перетинках.

— Відомо, що дощовиці – давній ритуальний музичний інструмент, яким послуговувалися переважно шамани для заклинання дощу. Також їхня «сипуча» мелодія нагадує справжнісіньке лиття дощу. Відтак, за допомогою цього інструменту можна медитувати й навіть лікуватися. Як ти особисто застосовуєш дощовицю? 

— Хочу звернути увагу, що заклинання, на відміну від молитви, служить для примусового виконання бажань. І той, хто бере до Рук Дощовицю — намагається саме «заклинати» Дощ, примушувати його робити те чи інше, а не накликати його. Згадав про це, бо зі своїми виробами часто відвідую різноманітні фестивалі, на яких дехто, почувши про призначення Дощовиці, цілком серйозно вважає, що я зараз зіпсую погоду. Деяким людям важко пояснити, що гарна літня погода для мене є не менш важливою, ніж для усіх присутніх. Тому і «працюю» переважно на розгін хмар ;-)

Нестор ще й різьбяр по дереву. Це Яйце-Райце, дерев'яне, а зверху обковане міддю

Як я застосовую Дощовицю? А ніяк. Бо в мене її немає. Скільки разів казав собі: ось цю роблю для себе! — але завжди знаходиться хтось, кому мушу її продати, чи подарувати))). Доки Дощовиця в мене – люблю перевертати її по різному, жонглювати і шукати різні способи видобування звуку. Медитативний ефект відчутний, бо деколи здивовано помічаю, що за цим заняттям пролетіло кілька годин.

Є одна Дощовиця в мого семирічного сина, він бере її до рук лише тоді, коли на дворі дощить, а йому хочеться йти погуляти. Він перевертає її якимось особливим способом і щось бурчить собі під ніс доти, доки Дощ не припиниться — і йде на двір. Що він в той час говорить — я намагаюся не підслуховувати, бо тоді, кажуть, сила заклинання чи молитви слабне. Зазначу лише, що у сина інструмент спрацьовує у 100% випадків, тоді як в мене рідко у п’ятьох з десяти. Мабуть він більше вірить, ніж я…

— Чи дійсно інструмент в змозі керувати дощем чи то тільки казки для мрійників? Тільки чесно і з фактами.

— Все залежить від налаштування людини, яка бере Дощовицю до рук. Мені кілька разів доводилося застосовувати її за прямим призначенням. Якось в Кам’янці-Подільському відбувався фестиваль «Терра Героїка». Був жовтень, дуже холодно і похмуро, лило як з відра. Прогноз не віщував нічого доброго у найближчі три дні. Керівництво фортеці-музею, коли почуло про Дощовицю, буквально вигнало мене під Дощ. Ми з моїм знайомим стали у дворі і у дві руки почали свої «камлання». За пів години Дощ припинився, а до обіду на небі не було жодного натяку на хмари, світило Сонце. Така погода трималася три дні, доки відбувався фест (три дні довелося жонглювати Дощовицею). Працівники музею жартома пропонували мені йти до них на роботу))). Коли приїхав до дому — зазирнув у прогноз: Хмельницька область — дощі, дощі, дощі…

Цього року травень був посушливий, це в той час, коли люди насадили городи… Знову у Кам’янецькій фортеці питають за погоду і я пропоную їм самим спробувати накликати Дощ, бо на той час маю деяку роботу. За якийсь час здивовано позираю на небо, бо Сонце сховалось – вперше за місяць з’явилося кілька хмар і почало накрапати. Це дві працівниці музею просять у неба Дощу, перевертаючи в руках мої інструменти. На жаль – треба було вже їхати, тому зливи не сталося… Досі шкодую, що Дощовиці розібрали швидше, ніж я здогадався хоч одну подарувати тим жінкам…

Нестор готується налякати дощ

Якось на фесті «Галицькі Старожитності» у Франківську також погода була несприятлива для заходу. Дощовиці не замовкали, бо крутили їх у кілька рук. І навколо були хмари, а над центром – шматок чистого неба і Сонце. Мої друзі прибували на свято з різних районів міста і околиць, і казали що усюди Дощ і навіть мокрий сніг пролітає (був початок жовтня). А у нас – сухо. Щоправда, після того разу я обережніше став «шаманити», бо замість Дощу мали дуже сильні пориви вітру, які перекидали намети і столи, тобто в чомусь рівновага була порушена…

Цього року на «Трипільському Колі» демонстрував друзям роботу Дощовиці таким чином: обертальні рухи чергував із імітацією «різання хмар». Можна було побачити захмарене небо із довгим вузьким шрамом. Але знову після цього вперіщила дуже сильна злива і я полишив експерименти, бо не знаюся добре на шаманських ритуалах.

— Скільки дощовиць вже виготовив?

— Сотні чотири, мабуть…

— Чи популярні вони серед покупців і чи купували дощовиці відомі українські гурти? 

— Інструмент цікавить у першу чергу тих, хто любить, щоби річ «працювала»: хтось бере для релаксу і медитації, хтось для використання у музиці. Мої інструменти є в кількох німецьких, угорських та польських гуртів, у наших «КОМУ ВНИЗ», «Русичів», «Механічного Апельсина», бавилися ними і співали з «Очеретяним Котом», «Гуцулом Каліпсо»…

— Дощовиці — не сопілки чи скрипки, на яких вчать грати у музичних школах. Інструкція гри на такому інструменті існує? Чи взяв у руки і тряси вмістом палиці у ритм своїх відчуттів?

— Кожен бере в руки Дощовицю по-іншому, відповідно і звучить вона у всіх по-різному. Можна повільно пересипати, роблячи різної тривалості паузи, можна трясти… І щоразу знаходяться нові способи видобування звуку. Треба просто взяти її до рук – і шукати…

Дощовицею не тільки можна приборкувати дощ, а й сповнюватися енергією стихії

— Де ще поширені дощовиці у світі?

— Чомусь Дощовицю вважають латиноамериканським інструментом. Мабуть, через те, що у світі популярна етнічна музика цього регіону. Хоча цей інструмент був присутнім на всіх континентах, а, отже, виник ще у довавілонські часи, коли людство було одним цілим. Десь робили його з кактусу, десь – із бамбуку, із порожнистих стебел і гілок різних рослин. В Україні найчастіше використовувався Борщівник, інколи — стебло соняшника. На Поліссі, до речі, як і в Білорусі, цей інструмент віддавна звали Хмарою.

— Його відродження відбувається тільки в Україні? Чи можна дощовицю назвати українським традиційним інструментом? 

— Я б сказав – українським НЕтрадиційним, бо він мав вузьке специфічне призначення: це ритуальний шаманський інструмент, і він не був доступний широкому загалу, через що і був свого часу забутий. А в Білорусі, до речі, існує неперервна традиція виготовлення і використання Хмари…

— Відкрию таємницю. Цього літа на фестивалі «Трипільське коло» придбала у тебе дощовицю. Трохи нею погралася і поставила у видний куточок біля шафи. Ну, не музикант з мене. Та не біда, дощовиці знайшла інше застосування: тою позитивною енергією, що виходить з неї, поповнюю свої сили. То в чому все-таки її секрет? 

— Дощовицю можна робити тільки тоді, коли в тебе позитивний настрій. Інакше вона буде просто шматком Борщівника із повстромлюваними в нього патичками і засипаною до середини гречкою…

— А звідки ти черпаєш сили?

— Сили? Сили… Для чого їх черпати, коли ми плаваємо в них? Навколо нас — море, океан Сили. Просто треба відкидати все штучне і неживе, натомість відкривати свої пори і зябра. Просто завжди треба бути ПРИРОДНІМ!

Провела розмову Катерина Качур, Рукотвори

Наталія Свиридюк, майстер народної ляльки

Для приготування розчину беруться звичайні рослини – кора дуба; кора, цвіт та «зелені їжачки» каштанів, спориш, чистотіл, лушпиння цибулі тощо. Кожна рослина дає свій неповторний колір, — каже Наталя, — здебільшого навіть відбувається гра з відтінками барв.

— Гарний рожевий колір дає марена красильна, цікавий жовтувато-зеленуватий колір виходить з чистотіла. Лушпиння звичайної цибулі (залежно від того, скільки витримаєш) дає відтінки коричневого кольору. А от цибуля кримська, яка має фіолетове лушпиння, дає синьо-фіолетові барви. Тут вже йде гра з напівтонами, наприклад, зелений дає спориш, але інший, ніж чистотіл. 

Потрібний колір жінка закріплює або сіллю або оцтом. Буває й так, що не все одразу виходить, — бідкається, — бо щось кудись не докладеш, не розрахуєш. Але водночас цікаво, бо кольори виходять дуже гарні, дуже м’які і всі вони гармонійно поєднуються. Дослідженням фарбувального мистецтва Наталя займається лише рік, тому зараз все робить поки по рецептурі.

Вузлові ляльки з тканини, пофарбованої природними барвниками

— Якусь рослину потрібно подрібнити і залишити, щоб вона добу постояла. А щось треба подрібнити і зразу ставити кип’ятити. Якісь трави потрібно сушити, а потім сухими заварювати. Наприклад, той же чистотіл і «їжачки» від каштанів свіжими треба дрібнити і заливати. А сам каштан дрібнять, він добу має вистояти, а потім лише проварити. Я вже назбирала масу рецептів, які ще не випробовувала. Фарбую тканини, з них роблю ляльки, а також висмикую ниточки і ними, де треба, викладаю хрестик на обличчі ляльки. 

Під час фарбування природними барвниками жінці не можна заважати і її відволікати, бо цей процес складний, вимагає зосередженості та тиші. До того ж така куховарка дещо схожа на чаклунку, — розповідає Наталя, — в неї на кухні все вариться, кипить, тільки встигай помішувати вариво.

— У мене родина ізолюється з кухні, тому що там оцет, сіль стоїть, там треба долити, там залити. Скрізь багато всяких мисочок, ситечко, марлечка. Наприклад, відкидаєш якийсь жмиг, потім його треба залити водою і знову заварити, а потім перше і друге злити разом. Тому через оці всі процеси звісно виглядає так, ніби чаклую. Але чаклує і жінка та, що їсти готує. Але це все добре чаклування для краси, для зберігання традицій. 

В оздобленні сорочки - візерунки зі збірки Олени Пчілки

Носити одяг з пофарбованої тканини нашому поколінню вже не випало, бо нафарбувати стільки, щоб вистачило хоча б на сукню, занадто працеємно та економічно не вигідно. А от фарбувати тканини для ляльок – продовжувати традицію, — каже майстриня. І дітей такою хімією легко зацікавити і робити це може кожен в домашніх умовах у звичайній кухні.

— Для людей, які за кордоном живуть, така тканина і така лялька дуже рідна, бо це шматочок природи, сік тої рідної землі, яка дала цю рослинку, а потім рослинка віддала свої фарби берегині роду. Моя лялька є в колекції родини Степана Бандери в Німеччині, повезли туди ляльку з тканини, фарбованої рослинними барвниками.

Виготовляє Наталя Свиридюк й інші ляльки, кожна з них має свою історію. Скажімо, є у майстрині колекції вузлових ляльок, одяг яких оздобила вишивкою та традиційним орнаментом, які свого часу збирали українські класики Олена Пчілка та Марко Грушевський.

За підрахунками одного з журналістів, Наталя Свиридюк вже створила до тисячі ляльок з текстилю – вузликових та мотанок. Та не відомо, чи з’явилося б стільки краси, якби у 2004 році багаторічну роботу бібліотекарем Наталя не проміняла б на ляльку. Відтоді виготовлення традиційних народних ляльок стало для неї основним заняттям. Каже, якщо серйозно взятися за ляльку, то на цьому можна й прожити, в будь-якому разі спробувати «відбити» свою колишню зарплатню.

Орнамент сорочки зі збірки Марка Грушевського

— Невеликий прибуток, але приносить. А зараз як бібліотекарям підвищать зарплату на п’ятдесят чи сто процентів, то навряд чи я буду заробляти більше. В будь-якому разі я не відмовлюся від цієї справи, бо вона приносить мені задоволення, я цим живу.

Що цікаво, захопилася цим народним мистецтвом колишня бібліотекарка випадково. Якось до рук їй втрапила книга знаного українського дослідника Олександра Найдена «Українська народна лялька». На ілюстрованій обкладинці книги Наталя побачила вже знайому вузлову ляльку. Схожу їй в дитинстві робила бабуся.

— Я про це загадала лише через 30 з гаком років завдяки книзі Олександра Семеновича. Разом з тим у мене склалася дуже важка моральна ситуація в житті, що мені довелося покинути роботу. Я зрозуміла, що треба зайнятися якимсь видом мистецтва, щоб себе психологічно реабілітувати. А так як я все життя малювала, вишивала, то ця лялька була чимсь новим, але на основі того, що я вже знала. Я почала багато читати, глибше вивчати історію костюму, етнографію, тобто все, що допомагає мені у створенні таких ляльок.

Крім покупців на фестивалях та ярмарках, майстриню підтримують й державні установи. Полтавська держадміністрація і міськрада купують її ляльки, допомагають з виданням брошур та інших матеріалів.

Вузлова лялька Наталії Свиридюк

— Коли я почала займатися лялькою, вона ніби наді мною якусь покров простягла. Я почала зустрічати на стільки позитивних людей, які почали мені допомагати абсолютно безкорисливо тільки за те, що я почала займатися цією лялькою. Я відчуваю, що лялька мене оберігає. Звісно всі ми і хворіємо і якісь неприємності, але в глобальному масштабі я відчуваю, особливо у творчості, що вона мене підтримує, веде навіть. У мене ніколи не буває такого, щоб я поїхала на якийсь фестиваль і була незадоволена — якщо я не зароблю грошей, то познайомлюся з цікавими людьми. 

Кажуть і в книжках пишуть, що лялька виготовлена руками є дійсно оберегом. Особливо колись, коли жінка ще сіяла коноплі чи льон, обробляла його, робила полотно, яке потім вишивала, шила сорочку, ця сорочка носилася, тобто вбирала людську енергетику і потім ця жінка стала старенькою бабусею і сорочка стала старою, з неї потім зробили шматочки тканини, з яких вимотували ляльки для онуків. Скільки позитивної енергетики несе ця сорочка, але разом з тим, з цими клаптиками передається історія роду, історія сім’ї. Це народна педагогіка.

Крім того, за свідченнями науковців, свій початок лялька бере з глибокої давнини, принаймні з трипільської культури так точно. Хрестик на її обличчі здавна символізував солярний знак, знак сонця, вогню — вважається найдавнішим з людських знаків. Така лялька уособлювала хранительку роду, матір всіх богів, головну богиню, яка дає життя і смерть, яка народжує сонце, вона дає життя не тільки дитині, а всьому живому. Колись такі фігурки були глиняні, з каменю та кістки. Внизу чи не кожної з них вирізьблювали хвилясту лінію, як знак води. Протягом багатьох тисяч років лялька залишалася в побуті народу.

 

Катерина Качур, Рукотвори

Сергій Денисенко, художник-кераміст з Василькова

А невідомий майстер тарілей виявився досить-таки відомим та ще й з багатої на традиції сім’ї. Сергій Денисенко є двоюрідним братом знаної гончарки Лесі Денисенко-Єременко, про яку Рукотвори вже писали. Разом вони походять з родини Денисенків, де ще з діда-прадіда мало не усі чоловіки займалися гончарством.

— У мене в майстерні є горщик прадіда і горщик діда, також багато робіт свого батька, — хвалиться Сергій Денисенко. — І щодня вони у мене перед очима. Маю з ними певний внутрішній контакт.

Та зв'язок нащадок родини Денисенків має не тільки з гончарями, а й козаками. З розповіді пана Сергія, по бабусиній лінії він корінням ще й з козаків походить. А доказом тому свідоцтво бабусі, яке видали їй ще за царя, де писалося, що вона «козачка Жишкун». Бувають моменти в житті гончаря, коли кров войовничих нащадків у ньому прокидається і досі.

— У мене старший син вчиться в академії і трішки захоплюється лицарством, майструє для цього лати, то недавно каже мені: «Тату, ану вдягни обладунки». Я й вдягнув, то так зразу важко стало. А коли ще шолома натягнув й щит взяв, то взагалі до долу похилило. Але коли меч взяв до рук, то зразу відчуття тої ваги пропало і виникло бажання битися. Зразу прокинулася козацька кров. А от гончарна кров кожен день у мені живе. (сміється)

Тяга до глини у пана Сергія ще з дитинства. В нього у ранньому віці виявилися непересічні здібності до гончарювання. До цієї гливкої суміші тягнеться вже й син майстра.

— Я думаю, що це призначення нашого роду по мистецтву йти. Син старший, наприклад, зараз навчається в академії на магістратурі, малює офорти. Але саме цікаве, що він теж потягнувся до глини. Каже: «Тату, я хочу гончарювати». Так що в кожної людини є своє призначення, його треба тільки розпізнати.

Творчий шлях гончаря Сергій Денисенко розпочинав на колишньому Васильківському майоліко-керамічному заводі, розквіт якого припадає на 60-70 роки минулого століття. Головним художником там працював його батько Михайло Денисенко й згодом місце батька посів син. На заводі він розробляв зразки для ужиткових речей – миски, чашки, кухлі. Через спілку художників вони брали замовлення на виробництво садово-паркової й інтер’єрної пластики – оформляли палаци одружень, будинки культури.

Васильківський майоліко-керамічний завод був заснований як гончарна артіль ще у 1928 році. У цей час гончарів почали обкладати податками й з них почали робити куркулів, то щоб вийти з такої ситуації, вони об’єдналися в художню артіль. Так само це було й в Опішному. А на околицях Василькова теж було багато гончарів. В кінці 19 на початку 20 століття там їх налічувалося до 150. Тоді на гончарний посуд був великий попит, він продавався в межах всього Союзу.

— А зараз практично всі заводи, які пов’язані з керамікою – майолікою, порцеляною — стоять.  Так склалися умови, що різко подорожчали енергоносії, технології на заводах застаріли і затрати були несумісні зі збутом. Раніше посуд був дешевим і його могла собі дозволити купити кожна сім’я.

Закриття заводів у 90-х роках вдарило по багатьох майстрах. Хтось змінив професію, а хтось продовжував творити, але вже самотужки. Попри занепад керамічної промисловості в країні, працюючи на себе багато майстрів змогли глибше проявити свої творчості здібності й задатки, які були приспані під час монотонного копіювання заводських шаблонів. За словами Сергія Денисенка, сьогодні у майстрів необмежені можливості для творчого самовираження, а це тільки збагачує кераміку новими формами й віяннями.

— За таких умов у майстра немає рамок для творчості. Він сам собі їх ставить. Кераміка на стільки багата технологічно, на стільки вона багата своїм формотворенням і навіть жанрами, що всього одразу й не осягнеш. Ось дивіться, є виключно гончарство, є розписна кераміка, де можна і гончарні речі розписувати і формовані. Розписувати можна різними способами — є і ангоби, якими можна декорувати, і підполив’яні і надполив’яні фарби. Чисто технологічні можливості в кераміці надзвичайно великі. Кераміка ніколи задні ряди не пасла.

З Сергієм Денисенком говорилося легко. Було відчуття, що людина на своєму місці, знайшла себе.  Він творить за відчуттями, які підказують художнику — від палітри обраних кольорів до значення закладених в тарелі образів. Далі подаю частину нашої розмови такою, як вона була — із запитаннями та відповідями. 

— Якщо порівняти 19-20 століття з сучасністю, то різноманітність форм збільшується чи навпаки збіднюється? Яка еволюція?

— Я дивлюся по молодих гончарах (а їх зараз багато), то вони молодці тим, що йдуть від першовитоків, намагаються дуже не відходити від тих зразків, що були колись. Але технологічні прийоми вже використовують нові, є багато засобів декорування, які в поєднанні з класичними формами дають хороший результат.

— А як щодо символічного наповнення?

— Зараз інформаційні можливості дуже великі. Ми можемо черпати інформацію з різних видів мистецтва й застосовувати це на практиці в декоруванні. Але тут треба бути обережним, бо є ризик впасти в еклектику, тобто намішати всього і зробити кіч або вінегрет. Але якщо є чисто національне  відчуття, а у справжнього художника воно є, то він тут сам себе контролює, сам для себе відбирає, що своє, а що чуже. От для мене, наприклад, східний орнамент, яким би прекрасним не був, але воно на мене не працює, мене не зачіпає, душа моя тим не хворіє, не живе. А глянеш, наприклад, на Трипілля (хоча й кажуть, що може це не зовсім Україна), то мене всього аж проймає, а коли візьмеш в руки, то це взагалі фантастика. Я знаю точно, що то Україна. Бо там є отой дух, він передається якимись невидими шляхами. По території трипільська цивілізація ареал великий займала, але скажу, що то Україна також.

— Тобто своє за відчуттями перевіряєте?

— Так, за відчуттями. І що саме цікаве, от я спостерігаю за гончарами інших національностей. Форму вони роблять вже зовсім по-іншому, не можуть так, як українець. Вони можуть повторити роботу, але формотворення буде вже інше. Я це помітив. Наприклад, бачив, як один татарин намагався робити українське, трохи виходить, але всеодно форма у нього інша. Він йде вже більше до східних традицій. Наші теж, коли починають когось копіювати, то теж не виходить, як в когось. Тобто гени працюють на сто відсотків.

От дуже любить мої тарілі наша діаспора  купувати, бо відчувають, що то у мене і є Україна. А вони ж сумують за рідним. І що цікаво, майже кожен канадець чи американець українського походження, який проходить повз мене, обов’язково підійде до моїх робіт і якщо не візьме, то подякує. Але в основному беруть.

— А щодо самої символіки, то на побутовому рівні відчуваєте її дію?

— Кераміка в той час мала й ритуальне призначення і ті орнаментальні мотиви мали певну символіку, але на сто відсотків ніхто не знає, як та символіка розшифровувалась, можна це тільки відчувати.

— Тобто позитивно відчуваючи символіку…

— Так, от дійсно, що позитивне відчуття, не з знаком мінус, а зі знаком плюс.

— Ви казали, що сюжети для своїх тарілей берете з писанок, з епосу…  Звідки ще черпаєте?

— А того в принципі достатньо, а потім вже йде творча фантазія. Але тут головне відчуття міри. Буває малюєш собі, завантажуєш кольоровими і лінійними сюжетами площини і тут тобі на певному етапі щось каже «все». Ти зробив лінію, а другу біля неї не хочеться ставити — твір довершений. На іншій тарілі продовжуєш в іншому аспекті, а на цій вже все. От як Господь створив нас такими, як є, він ще й зараз працює над нами, творчість триває (сміється). Тут побудовано на інтуїції, на відчутті міри. А відчуття міри – одне з найбільших відчуттів, яке повинне бути в людині.

— Ви казали, що відтворюєте деякі вироби свого батька…

Так, у кожному випалі я повторюю по одній-дві тарілі свого батька. Я міг би не робити того, у мене багато й своїх ескізів, але в такий спосіб я підримую пам’ять про нього, про його творчість. У мене і портрет його і роботи всюди оточують. Щоразу ніби щось каже мені: «Зроби ще одну роботу і ще».

— Таким чином ніби у вас продовжується зв’язок з батьком, відчуваєте його підтримку. І батько продовжує творити у вас…

— Абсолютно. Ви знаєте, так воно і є. Ми багато чого не знаємо, але духовні зв’язки існують не залежно від нас. Просто ми не хочемо про це думати.

— Що відчуваєте, коли працюєте над виробами?

— Коли розписую, то відчуття спокою і внутрішнього комфорту. Я вже знаю, що таке щастя. Мені про це не треба багато розповідати. Це творчість.

Катерина Качур, «Рукотвори»

От і київська майстриня Олена Дзіядевич захопилася художнім в’язанням і не простим, а з етнічними мотивами. По вовну для сардаків і кептарів вона вирушає в міні-експедиції до Карпат. Із цих цупких ниток гуцули виготовляють ліжники й верети. За тамтешнім звичаєм, нитки на добу-другу лишають у гірському потоці, причавивши каменем. Після такого прання вовна, що майже не зношується, ще і вбирає стрімку енергетику води...

Олена Дзіядевич, майстриня в'язання

— Чи робите Ви ескізи перед початком роботи?

— Роблю замальовки. Усі речі мають регіональні візерунки – гуцульські, подільські. Покупцям не завжди важливі регіональні особливості, аби пасувало. Зараз ми дотримуємося вимог моди, а вона програє одягу, який колись носили наші родичі.
Іноді робиш-робиш річ, стилізуєш під аплікацію чи вишивку, а виходить зовсім неочікуване. Річ має власний характер, як дитина: мовляв, ти мене задумала, а я така!.. Мої діти по 4 роки носять чоловічі сардаки. Їх хоч зараз випери, розвісь і продавай: як нові. Трикотаж рідко виходить із моди, його любить молодь. Хочеться, щоб кожен мав на собі ще й національну ознаку, якийсь оберіг.

— Які символи використовуєте  для оздоблення?

— Найчастіше зображую рослинні орнаменти. Роздивляюся підручники, альбоми українських національних костюмів і стараюся відтворити за фото те, що робили майстрині в давнину. Обираю візерунки не з конкретних регіонів, а просто ті, які сподобалися.

— Обравши орнамент, ви адаптуєте його для вив’язування, спрощуєте?

— Відтворити орнамент стіжок до стіжка  – це неможливо. Тому спрощую.  Скажімо, роздивляюся візерунок із трикутничків. Якщо плету кутиком  донизу –це жіночий символ, кутиком догори – чоловічий.  На такі деталі я звертаю увагу, щоб речі не виходили суперечливими й не викликали лукавої усмішки в людей, котрі добре знаються на знаках і символах.

Сардак з темносірої вовни

— Чим принципово  відрізняються жіночі  й чоловічі сардаки,  кептарі у вашому  виконанні?

— Перш за все це кольори. Для чоловіків – темніші, хоч і багатьом жінкам подобається чорне та біле. Застібки в них із різних боків. Жіночі речі оздоблюю хвилястими, округлими лініями, чоловічі – загостреними.

— Чи складаєте візерунки самотужки?

— Беручись за нову модель, проглядаючи альбоми, я вибираю з візерунків, котрі  робили на сорочках. Адже грубіші матеріали для свиток чи кожухів оздоблювали аплікаціями, шнурами тощо. Буває, на фото чи схемці узори виглядають дуже гарно, а виплетеш зразок – якийсь хаос виходить. Тоді щось міняю в картинці чи вигадую все сама.

— Весняні, літні речі теж виготовляєте?

— В’яжу дуже добре і гачком і спицями. Для літніх речей потрібні тоненькі, як голки, спиці. Ця праця дрібна і клопітна. Тільки на машинці зручно в’язати. За той же час можна зробити чоловіче пальто великого розміру. Найдорожчі пальта коштують 2000 гривень. А як за кофтинку, на яку теж пішов місяць, правити 2000? І зноситься швидше, і люди не куплять. Тож таке роблю собі чи в подарунок. А взагалі „світських” речей нав’язала вже досхочу.

— Розкажіть про  колористику Ваших  речей.

— Вона традиційна. Звісно, я не фарбую нитки березовим листям чи лушпинням цибулі, але підбираю відтінки, які давали природні барвники. У речі для дорослого може бути два-три, максимум чотири кольори. Дитячі ж більш різнобарвні. Це подобається і діткам і матерям.

— Робите колекції  чи працюєте за індивідуальними замовленнями?

— Можна сказати, що й колекціями, коли в одній кольоровій гамі –  кілька виробів. На замовлення створюю рідше. Більшість людей хочуть приміряти річ, обдивитися. Якщо сподобалося – купив. А замовлення – певний ризик: щось не так ляже, не припасується, а майстрині вже зобов’язаний.

Кептар, гетри та пов'язка на голову

— Які ціни на  Ваші вироби?

— Пов’язки на голову коштують 40 гривень, рукавички – 60, дитячі костюмчики – 250-500. Великі речі – залежно від розміру й оздоб. Велика річ потребує біля місяця роботи. Купую вовняні нитки, обов’язково додаю бавовну чи льон, щоб форму тримало. Кожна покупка додає мені енергії й нових ідей.

— Хто є Вашими  клієнтами?

— Переважно це люди, які самі щось творять. Замовляли вироби для дітей Олега Скрипки, дарувала свій кептар Євгенові Сверстюку на 80-річчя. Майстри часто купують на ярмарках. На Дні Києва якось підійшла жінка у всьому в’язаному, з ніг до голови. Каже: сама можу все зробити, але хочу щось купити у вас. І придбала берет.

— Який маєте режим робочого дня?

— Зранку  спроваджую сім’ю вчитися і працювати й сідаю до роботи. Роблю перерви, щось готую, працюю до вечора. А коли от-от  закінчу річ, такий кураж починається! Можу сидіти 14 годин без перерви.  Тільки коли хворію, не дозволяю собі працювати, щоб погана енергетика не передавалася.

— Чи набридало вам  коли-небудь в’язати?

— Може, тоді, коли це було не творчістю, а додатковим заробітком... Один полковник із авіаційного училища сказав мені: якщо робота не йде, це не ти винна, це для поганої людини. І так можна людей тестувати. Для хороших робота дуже швидко йде.

Дитячий одяг

— Як гадаєте: продукцію,  повністю зроблену  вручну, має продавати  сам майстер чи можна і в магазинах?  Чи зміниться від  цього щось суттєве?

— Якби  такі речі продавати в магазинах, майстер би більше зробив. Адже щодня стояти на ярмарку майстер не може. Колись були художні салони, тепер їх майже нема. З іншого боку, є ще спілкування покупця та майстра: купуєш річ і вона для тебе оживає. Буваючи на виставках, завжди дивлюся, хто продає, і тоді речі для мене завершені. 

Життєпис майстрині

Олена Дзіядевич в’яже та вишиває змалку. Рукоділлю навчалася самотужки. Працювала 23 роки бібліографом у науковій бібліотеці авіаційного училища, вчилася за спеціальністю „Туризм”, а потім захопилася художнім в’язанням. І вже майже чотири роки займається цим мистецтвом – створює вироби, пропонує їх на Андріївському узвозі та на ярмарках у Музеї в Пирогові.

Більше  інформації Ви можете знайти на сайті www.wool.org.ua 

Аніта Грабська, для Рукотворів

Семен Тлустий з братом

— Ми цю пластмасу витіснимо з ринку і китайців тут не має бути з їхніми шкідливими іграшками. Наші ж іграшки зроблені з осики, бо це така деревина, яка відганяє лихого. Бо ж кілком осиковим кого вбивають? Вампірів, упирів. І тому дітям давали такі іграшки з дитинства, щоб ніяке лихе до них не підсувалося. І через те іграшка з осики має силу оберегу.

— Чи вистачить осики для відродження забавки?

— Якраз осика такий матеріал, що його ніде в будівництві не використовують. Вистачить нам осики ще на сто років. А ми стільки хіба проживемо? Мені 52 роки вже. (сміється)

— Досить яскраво розмальовані вироби. Які кольори й орнаментику використовуєте при розписі? 

Дівчинка з яворівською забавкою

— Наш розпис другий в Україні. Перший – Петриківський, а другий – Яворівський. Орнамент називається «вербівка» – малюнки у вигляді вербових гілочок. У Яворові було дуже багато верб, які росли на піску. То люди робили ці забавки, продавали їх і на тому й жили. Бо землі не були родючими через пісок.

У розписі є чотири кольори – зелений, червоний, синій і жовтий. Червоний, то плоди, ягоди. Зелений – травичка, листя. Синій – небо і водичка. А жовтий – сонце. Все — більше кольорів ніяких не беру. Я навіть сорочку собі замовив під кольори. І свій солом’яний бриль теж таким орнаментом оздобив.

— Самі розписуєте вироби чи хтось вам допомагає? 

— Іграшки я зараз сам розписую й сам шаблони роблю, бо майстрів ще тільки готую. Зараз навчаю дівчаток, які будуть малювати. Вони ж не будуть біля циркулярки стояти. А от хлопчики і чоловіки займатимуться заготівлею виробів. І вони таким чином місце роботи матимуть, зі мною по виставках їздитимуть. Я їм вже навіть форму готую — вишиваночки з Яворівським орнаментом.

Сила яворівських іграшок

Я незалежний ні від кого, бо маю досвід, освіту. Ну і до того, мабуть, Бог дав мені чуйку в 50 років забавками бавитися. Бо в житті чого я тільки не робив. Старі речі відворював, яким 500-1000 років, ресторани під старовину з братами оформляємо, церкви будуємо і помірковану оплату берем за це і через те нам Бозя помагає.

— Коли ви започаткували серійне виробництво іграшок?

— Зовсім недавно, у 2008 році. Я одного чоловіка знайшов, який мене спонсорує, який має гроші. Він буде у мене замовником номер один, який теж реалізацією займатиметься.

— Як вам взагалі ведеться з цим бізнесом на українському ринку? 

— Ворогів вже маємо, прихильників маємо. Все маємо. Але ми не здамося і всерівно ті коники будуть мати життя. І в кожному обласному центрі ми хочемо мати представництво забавки.

— А зараз десь представництво маєте?

— В салонах у Львові наші забавки вже є. У Києві домовленість ми вже провели. Нам дадуть місце там, де людно. Нам багато не треба – два метри стінки і ми робимо таку експозицію, що можна понад 100 іграшок виставить.

«Рукотвори»

Родичі  майстрині – ремісники ще з XVII століття. Олена Орєхова народилася в Києві і з шести років знала, що виготовлятиме українські сувеніри. Дитиною в’язала гачком та іноді відкраювала шматочок гарної тканини чи мережива від маминого шитва. Потім були курси крою та шиття, ручної й машинної вишивки, збору квіткових композицій. Напрацювавши добрячу базу, пані Олена взялася за лялечки Середньої Наддніпрянщини. Зараз обереги – її основне заняття.

Олена Орєхова, майстриня вузликових ляльок

— Чи можна цією рідкісною справою заробити на прожиття?

— На хліб з маслом, але іноді те масло дере горло. Праця важка. Є ціль, треба виносити ідею, назбирати дуже багато матеріалу: старі речі, прикраси... Іноді їду на Куренівку, там бабусі виносять зі скринь унікальні речі. Потім зачиняюся вдома, вмикаю канал „Культура”, де ніхто не стріляє, й починаю творити. Не можна розмазувати роботу на місяць: треба зробити колекцію, щоб було з чим поїхати на ярмарок і запропонувати вибір покупцеві.

— Скільки часу потребує  одна лялька?

— Я роблю їх колекціями: за тиждень – 10-12 ляльок. Спершу виготовляю голівки, тоді – обличчя і згодом підбираю оздоблення. Воно дуже багато часу забирає. Іноді бачу: не купують ту чи іншу ляльку, щось не те... Переробляю зачіски, ладнаю інші фартушки, прикрашаю. Пестую їх, пестую... Буває, розкладу в майстерні і приходжу на ніч подивитися.

— Кожна Ваша лялька має ймення – Одарка, Явдоха, Павлина, Регина... Як Ви їх підбираєте? Інтуїтивно чи користуєтеся тлумачниками?

— Називаю інтуїтивно. Це приходить у процесі роботи. Якщо не виходить, залишаю  на деякий час і даю можливість  клієнтові вписати (показує „візитну книжечку”, яку має кожна лялька). Даю давні імена, IX-X століття.

— Чи можна називати ляльки близькими родичами, друзями?

— Ні в якому разі, бо берегиня має бути нейтральною. Мене часто питають, чому не роблю їм обличчя. За повір’ями, якщо лялька має обличчя, в неї заселиться душа, з’явиться характер. Колись наші предки поклонялися лялькам як божествам. А яке ж божество з характером? Хрестик на обличчі ляльки – символ жіночого й чоловічого початків: горизонтальна й вертикальна лінії. А кругле личко – солярність, символ сонця.

— Хто кого частіше обирає: покупець – берегиню чи вона – покупця?

— Геть по-різному. Колись їх не купували, а обмінювали на гроші. Або дарували.

— У магазинах продаються  дорогі інтер’єрні ляльки з-за кордону. Чи є Ваші вироби інтер’єрними?

— Вони стають такими, коли я їх оздоблюю – вишивкою, стрічками, яскравими тканинами... Вони інтер’єрні, тому що неігрові.

— Чи налаштовуєте Ви себе особливим чином перед роботою?

— Аякже. Раз на місяць накопичую енергію, щоб дуже хотілося взятися до праці. Щось побачу по телевізору чи на комусь, враження й настрої накладаються. Аж не можу – відчуваю, що треба сідати за ляльки. Підкуповую, вимінюю, знаходжу матеріали. Ескізів ніколи не роблю. П’ю каву, моделюю і працюю...

— Опишіть своїх  клієнтів.

— Я постійно їжджу по ярмарках, днях міст, тож це найрізноманітніші люди. Кожен обмінює на ті гроші, які йому доступні – від 30 гривень і вище. На „Країні Мрій” нещодавно купили ляльку до Франції. Я проводжу також майстер-класи – колективні й індивідуальні. Привожу матеріали, кажу: зараз робитимемо ляльку без голки й ниток. Питають: та ну, як?.. І за годину-другу всі – з ляльками. Їздила так двічі до діток із онкоцентру, у громадські організації. Якось робили ляльок із вагітними жінками. Або просто подружки збираються на рукоділля.

— Як часто створюєте  нові колекції?

— Раз на 1-2 місяці. Не завжди є час: потрібен тиждень або хоч 3-4 дні. Вони дуже тягнуть енергію. Обереги, буває, клепаю: будиночок, до нього – підківку, фігурки з соленого тіста... Ляльки ж – інша справа, аж памороки забиває. Може, того, що зразу 10 роблю.

— Рукоділля, як постійно пишуть у жіночих журналах, дозволяє спекатися стресів. Як гадаєте, чи може воно стати модним серед жінок, які працюють у бізнес-сфері й не мають стосунку до цих знань?

— Виготовлення ляльки – це медитація. Ти сконцентрована на одному і якщо думатимеш про каструлю на плиті, то нічого не зробиш. Іноді я вимикаю телефон. Телевізора не чую, це лише фон. А щодо моди – я завжди кажу своїм клієнткам: матимете лялечку – будете наймодніша в Києві!

— Чи бували оригінальні замовлення? Скажімо, лялька в сучасному одязі чи у вигляді Майкла Джексона?

— Поки таких шалених замовлень не було. Знаю, що берегинь дарують депутатам, але ще не всі їх сприймають. Учора на ярмарку підходить жіночка, питає: а це ті лялечки, в які голки встромляють?.. Ні, кажу, не ті. Якось подзвонили мені й хотіли перед Новим Роком щось із двісті ляльок замовити. Але на те дуже багато часу треба.

— Французький письменник Жюль Ренар писав: „Думаю, ми народжуємося наділені певним розпливчастим талантом, від якого треба вміти звільнитися. Нема нічого легшого, як бути знавцем усіх мистецтв, а я обмежився одним”. Це можна сказати про Вас?

— Авжеж. Людина має концентруватися на одному, двох, трьох напрямках – не більше. Так ми відточуємо майстерність. Перші мої ляльки були смішні, аж боялася їх робити: може, все неправильно... Потім зрозуміла, що все гаразд. Як рука йде, так і роблю.

Більше про вузликові ляльки ви можете дізнатися на сторінці www.lyalechka.com

Аніта Грабська, для Рукотворів